Астрономи десятиліттями мріяли на власні очі побачити корональний викид маси в іншій зоряній системі. Очевидно, що це вроджена здатність зірок, а не примха лише нашого Сонця. Це стало можливим тільки сьогодні – завдяки спільній роботі співробітників космічної обсерваторії XMM-Newton і наземного радіотелескопа Low-Frequency Array (LOFAR). Але є й погана новина – такі викиди знижують ймовірність поширення життя у Всесвіті.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Згідно з новою роботою, астрономи вперше зафіксували корональний викид маси на зірці за межами Сонячної системи, що стало проривом у вивченні космічної погоди. Ця подія сталася на червоному карлику, розташованому в 130 світлових роках від Землі. Спостереження проводилося за допомогою радіотелескопа Low-Frequency Array (LOFAR), який вловив радіосигнали від ударної хвилі, що виникла при виході плазми в міжпланетний простір – коли вона пробила зовнішню оболонку своєї зірки.
Для підтвердження та аналізу властивостей зірки використовувалася космічна обсерваторія XMM-Newton Європейського космічного агентства (ESA), яка виміряла температуру, швидкість обертання і рентгенівську яскравість об’єкта. З’ясувалося, що червоний карлик, на якому стався викид плазми, має масу приблизно в половину сонячної, але обертається у 20 разів швидше за Сонце і має магнітне поле, в 300 разів потужніше.
Сама подія була настільки потужною, що цілком могла зірвати атмосферу найближчої планети на своїй орбіті, а зона, придатна для життя, у червоних карликів знаходиться набагато ближче до зірки, ніж відстань від Землі до Сонця. Щобільше, червоні карлики становлять переважну більшість серед усіх типів зірок. Такі люті викиди плазми змушують по-новому поглянути на пошуки життя у Всесвіті. З усього виходить, що перебувати в комфортній для життя зоні біля зірки – це ще не запорука довгого і щасливого життя.
До речі, подібні за потужністю і швидкістю руху викиди плазми на Сонці – близько 2400 км/с – відбуваються один раз на дві тисячі подій. Це досить рідко і не несе загрози для нашої планети. До того ж викиди часто відходять у бік від Землі. У планети на близькій орбіті до зірки менше шансів ухилитися від смертоносної хмари. Очевидно, що в подальшому при оцінці шансів знайти життя в тій чи іншій зоряній системі необхідно буде враховувати місцеву космічну погоду. На щастя, тепер у вчених з’явилася перша можливість спиратися в цьому на спостереження, а не на кабінетні розрахунки – що цінно саме по собі.
Читайте також:
- Астрономи наблизилися до розгадки походження перших надмасивних чорних дір
- Астрономи відкрили новий тип зірок, що майже не випромінюють світло