Ідея перенесення обчислювальних потужностей у космос виглядає спокусливо простою: оскільки наземні енергомережі вже не здатні задовольнити апетити штучного інтелекту, дата-центри варто розмістити на орбіті, де сонячне світло доступне цілодобово, а електрика фактично безкоштовна. Компанії SpaceX, Blue Origin та низка стартапів уже розпочали перегони за втілення цієї концепції. Проте вчені та інженери зазначають, що цей план ігнорує фундаментальні закони термодинаміки, економіки та орбітальної механіки.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
30 січня SpaceX звернулася до Федеральної комісії зі зв’язку США (FCC) за дозволом на запуск до одного мільйона супутників на низьку навколоземну орбіту.
Ця мережа має створити безпрецедентну обчислювальну потужність для роботи передових AI-моделей. Апарати планують розмістити на висоті від 500 до 2000 км, використовуючи мережу Starlink для передачі трафіку. SpaceX також просить скасувати стандартні часові вимоги до розгортання сузір’я. Своєю чергою, Blue Origin через сім тижнів подала заявку на проект Sunrise, що передбачає 51600 супутників, доповнених мережею оптичного зв’язку TeraWave. На відміну від масштабу SpaceX, Blue Origin фокусується на архітектурі, де обчислення відбуваються в космосі, а результати транслюються на Землю.
Сектор стартапів розвивається ще швидше: компанія Starcloud залучила $170 млн і стала «єдинорогом» лише через 17 місяців після акселерації. У листопаді 2025 року вони вже запустили супутник із чипом NVIDIA H100 і планують сузір’я з 88 тисяч апаратів. Інший стартап, Aethero, створює захищені від радіації комп’ютери на базі чипів NVIDIA Orin NX для військових потреб. Причиною такого ажіотажу є дефіцит енергії: глобальне споживання дата-центрів до 2026 року може перевищити 1000 ТВт-год. Наприклад, в Ірландії на них припадатиме до 32% усієї електроенергії.
Однак науковці вказують на критичні перешкоди, перша з яких – тепло. У вакуумі немає повітря для охолодження процесорів, тому залишається лише радіаційне випромінювання. Для відведення лише одного мегавата тепла при температурі 20°C потрібен радіатор площею 1200 кв. м (як чотири тенісних корти). Комерційно вигідний дата-центр потребував би систем охолодження, які в тисячі разів більші за будь-що, що коли-небудь встановлювали на МКС.
Друга проблема – космічна радіація, яка пошкоджує мікросхеми. Захист обладнання здорожує його на 30–50% та знижує продуктивність на 20–30%. Використання потрійного резервування чипів лише збільшує масу та складність систем. Третє обмеження – затримка сигналу. Для навчання великих AI-моделей потрібен миттєвий зв’язок між вузлами (на рівні мікросекунд), тоді як орбітальні умови забезпечують затримки у десятки та сотні мілісекунд. Це робить космос придатним лише для виводу, але не для тренування моделей.
Економіка проєкту також виглядає сумнівною: орбітальний дата-центр потужністю 1 ГВт обійдеться у $50 млрд, що втричі дорожче за наземний аналог. Для рентабельності вартість виведення вантажу має впасти нижче $200 за кг, тоді як зараз вона становить близько $1000–2000. Навіть Сем Альтман назвав цю ідею «безглуздою» для поточного десятиліття, вказавши на неможливість фізичного ремонту обладнання в космосі. Крім того, астрономи протестують проти забруднення неба, адже мільйон супутників затьмарить видимі зірки. Хоча Starship від SpaceX може змінити правила гри в майбутньому, зараз прірва між амбітними заявками та фізичною реальністю залишається величезною.
Читайте також:
- Вперше після Apollo 17: Астронавти Artemis 2 показали Землю з космосу
- Народження дітей у космосі: Наукова фантастика чи біологічна катастрофа?