Науковці місії NASA Juno перетворили дані з камери, зібрані під час двох нещодавніх прольотів повз Іо, на анімацію, яка демонструє гору та майже скляне озеро з остигаючої лави. Інші нещодавні наукові результати, отримані космічним апаратом, включають оновлення даних про полярні циклони Юпітера і велику кількість води.
У грудні минулого року та лютому цього року Juno під час прольоту наблизився до поверхні Іо на відстань близько 1500 км і отримав зображення північних широт супутника. “Іо просто всіяна вулканами, і ми зняли кілька з них в дії, – говорять вчені. – Ми також отримали чудові великі плани та інші дані про 200-кілометрове озеро лави під назвою Патера Локі. Дзеркальне відображення озера, яке зафіксували інструменти, свідчить про те, що деякі ділянки поверхні Іо гладенькі, як скло, нагадуючи обсидіанове скло на Землі, створене вулканічним способом”.
Мапи, створені на основі даних, зібраних радіометром Juno, показують, що Іо не тільки має відносно гладку поверхню порівняно з іншими галілеєвими супутниками Юпітера, але й має полюси, які холодніші за середні широти. Під час тривалої місії зонд з кожним прольотом наближається до північного полюса Юпітера. Така зміна орієнтації дозволяє інструментам покращити роздільну здатність північних полярних циклонів Юпітера і порівнювати полюси в різних довжинах хвиль.
“Можливо, найяскравішим прикладом такої нерівності є центральний циклон на північному полюсі Юпітера, – зазначають науковці. – Його добре видно на зображеннях в інфрачервоному та видимому діапазонах, але його мікрохвильова сигнатура навіть близько не така сильна, як в інших штормів поблизу. Це говорить нам про те, що його підповерхнева структура повинна сильно відрізнятися від інших циклонів. Команда продовжує збирати все більше даних, тому ми очікуємо на розробку більш детальної 3D мапи інтригуючих полярних штормів”.
Однією з головних наукових цілей місії є збір даних, які допоможуть вченим дізнатися про воду на Юпітері. Для цього наукова команда Juno прагне кількісно оцінити наявність молекул кисню і водню в атмосфері Юпітера. Точна оцінка має вирішальне значення для складання пазла формування нашої Сонячної системи. Юпітер, ймовірно, був першою планетою, що сформувалася, і він містить більшу частину газу і пилу, які не увійшли до складу Сонця. Велика кількість води також має важливе значення для метеорології газового гіганта і внутрішньої структури.
У 1995 році зонд NASA Galileo надав перші дані про кількість води на Юпітері під час 57-хвилинного спуску космічного апарату в атмосферу. Але ці дані викликали більше запитань, вказуючи на те, що атмосфера планети виявилася несподівано гарячою і – всупереч комп’ютерним моделям – позбавленою води. “Дані зонда були настільки далекі від наших моделей вмісту води на Юпітері, що ми подумали, чи не може місце, де він взяв пробу, бути відхиленням від норми, – заявили науковці. – Тепер ми точно знаємо, що місце входу Galileo було аномально сухим, схожим на пустелю регіоном”.
Результати дослідження підтверджують припущення, що під час формування Сонячної системи водно-льодовий матеріал міг бути джерелом збагачення важкими елементами під час формування та еволюції газового гіганта. Формування Юпітера залишається загадковим, оскільки результати досліджень його ядра свідчать про дуже низький вміст води, і цю загадку ще треба розгадати.
Дані, отримані під час тривалої місії Juno, можуть допомогти: вони дозволять вченим порівняти кількість води в полярних регіонах Юпітера з екваторіальними, а також проллють додаткове світло на структуру розрідженого ядра планети. Під час останнього прольоту Juno повз Іо, 9 квітня, космічний апарат наблизився до поверхні супутника на відстань близько 16,5 тис. км. Свій 61-й проліт повз Юпітер він здійснить 12 травня.
Читайте також:
Leave a Reply