Коли космічний апарат NASA Lucy пролетів повз свою першу офіційну ціль, астероїд Дінкінеш, то виявив дещо неочікуване – це був не просто космічний камінь, а система з трьох астероїдів. Вчені були здивовані, побачивши Селам, природний супутник Дінкінеша, а потім отримали шок, коли виявили, що і Селам насправді складається з двох практично з’єднаних об’єктів.
Дінкінеш був випадково обраний для випробувань термінальної системи відстеження Lucy, яка дозволяє космічному апарату автономно визначати місцезнаходження астероїда і тримати його в полі зору. Науковці кажуть, що у них були доволі стримані вимоги до стабільності зонда. “Але ми повністю перевершили ці вимоги, – говорять вчені. – Ми мали надзвичайно чіткі зображення протягом усього часу зіткнення. І це спрацювало набагато краще, ніж ми очікували”.
Нещодавно представники місії поділилися попередніми результатами цієї “космічної зустрічі”, завдяки якій було отримано безліч даних. Вони сказали, що Дінкінеш і Селам приблизно одного віку, мають схожі хребти на своїх екваторах, що свідчить про скидання маси та повторне акреціювання, а також незначні пошкодження від зіткнень, що залишили по собі кратери. Вочевидь, космічні камені є уламками значно більших об’єктів.
За словами вчених, об’єкти, більші за 100 км, швидше за все, є первісними, тоді як менші об’єкти, швидше за все, є уламками, що відкололися внаслідок зіткнень. Дінкінеш має лише 790 м, а кожна частина Селама має ширину близько 220 м, тому “за логікою це має бути фрагмент більших об’єктів”.
Виходячи з більших кратерів, присутніх на космічних скелях, вчені визначили, що вік Дінкінеша становить близько 7 млн років, а вік Селама – близько 2 млн років. Вони кажуть, що інтригує те, що Дінкінеш і Селам не мають великої різниці у віці (з погляду космосу, 5 млн років – це дрібниці порівняно з нашою Сонячною системою віком 4,5 млрд років).
“Це може сказати нам щось фундаментальне про формування цих об’єктів, і, можливо, за Дінкінеш і Селам відповідають різні процеси”, – говорять науковці. Вони додали, що дві частки Селама спираються одна на одну, що підтверджує їхню контактно-бінарну природу, але їхня, очевидно, тонка межа залишалася в тіні протягом усієї короткої зустрічі з Lucy.
Місія Lucy, яка стартувала в жовтні 2021 року, почне дослідження своїх основних цілей, троянських астероїдів Юпітера, у серпні 2027 року. Ці астероїди рухаються двома роями попереду і позаду орбіти Юпітера навколо Сонця. З 2027 по 2033 рік зонд вивчатиме вісім троянських астероїдів, завдяки чому вчені сподіваються зібрати підказки про створення нашої Сонячної системи та, можливо, генезис життя на Землі.
До того часу науковці будуть зайняті вивченням даних Lucy про випадково відкриту систему Дінкінеш. “Цей випадковий об’єкт виявився таким цікавим і таким дивним, – говорять у NASA. – Нам або неймовірно пощастило, або ці маленькі астероїди загалом набагато складніші, ніж ми думали”.
Читайте також: