Вчені провели спостереження за допомогою Великого телескопа Канарських островів (GTC) та нові дослідження, які підтвердили, що нещодавно відкритий астероїд 2023 FW14 супроводжує Марс в його подорожі навколо Сонця, але трохи випереджає його, перебуваючи на тій самій орбіті, що й Червона планета.
Завдяки цьому поповненню група так званих марсіанських троянів, або троянських астероїдів, що супроводжують Марс, збільшилася до 17. Але саме цей об’єкт, як повідомляється, трохи відрізняється за орбітою та хімічним складом. На думку дослідників, це може свідчити про те, що він є захопленим астероїдом примітивного типу.
Троянські астероїди – це невеликі тіла в Сонячній системі, які поділяють орбіту планети, займаючи одну з точок стійкої рівноваги, так званих точок Лагранжа, розташованих на 60° попереду (L4) і 60° позаду (L5) планети. Хоча більшість марсіанських астероїдів, схоже, супроводжували планету з епохи її формування, 2023 FW14 вийшов на свою троянську траєкторію пізніше – близько 1 млн років тому. Щобільше, приблизно через 10 млн років він може її покинути, як говорять вчені.
“Тоді як орбітальна еволюція 16 раніше відомих марсіанських троянів демонструє довгострокову стабільність, орбіта нового супутника не є стабільною, – говорять науковці. – Існує дві можливості його походження: це може бути фрагмент троянця 1999 UJ7, або ж він міг бути захоплений з популяції близьких до Землі астероїдів, які перетинають орбіту Марса”.
Спектр, отриманий за допомогою Великого телескопа Канарських островів, дозволив дослідникам визначити хімічний склад 2023 FW14 і підтвердити цікаві відмінності порівняно з іншими марсіанськими троянами. “Хоча спектр 2023 FW14, отриманий за допомогою GTC, дещо відрізняється від спектра іншого троянця L4 1999 UJ7, обидва вони належать до однієї групи за складом, це астероїди примітивного типу, на відміну від троянів L5, всі вони кам’янисті та багаті на силікати”, – говорять вчені.
Збільшення кількості відомих марсіанських троянів дозволяє дослідникам поглибити своє розуміння цих об’єктів, існування яких було вперше передбачено на основі математичних розрахунків. “Вивчення реальних троянів, а не лише тих, що були передбачені математично, дозволяє нам перевірити надійність наших теоретичних моделей”, – підсумовують представники команди.
Читайте також: