Космічний телескоп NASA James Webb презентував вражаючий знімок галактики Messier 77, продемонструвавши яскраве сяйво її спіральних відгалужень, щільні пилові маси та сліпуче ядро, розташоване на відстані 45 млн світлових років від нас.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Центральна частина цієї системи вирізняється надзвичайно компактним та потужним джерелом енергії, яскравість якого перевищує сумарне випромінювання решти галактики, що стало серйозним випробуванням навіть для чутливих сенсорів телескопа. Це явище є активним галактичним ядром, робота якого забезпечується надмасивною чорною дірою в самому центрі, чия маса, за попередніми оцінками, дорівнює близько 8 млн сонячних мас.
Читайте також: AERONAUT – про все, що літає вище землі: авіація, БПЛА та дрони, ракети та космос
Газ у навколишньому просторі під дією колосальної гравітації притягується всередину, формуючи вузькі високошвидкісні орбіти під час спірального руху до центру. У цьому процесі речовина зазнає стиснення, стикається та розжарюється до неймовірних температур, що призводить до генерування величезної кількості радіації.
Помаранчеві промені, які розходяться від центру галактики, не є реальними фізичними об’єктами Messier 77. Це лише оптичні артефакти, відомі як дифракційні сплески. Вони виникають тоді, коли інтенсивне сфокусоване світло від ядра взаємодіє з геометрією шестигранних дзеркал James Webb та тримачами його вторинного дзеркала, що спричиняє заломлення світла та появу характерного візерунка. Шести- чи восьмипроменева структура, яку можна побачити на зображенні, є стандартним атрибутом усіх спостережень цього телескопа. Такі дифракційні ефекти проявляються лише тоді, коли джерело випромінювання є одночасно надзвичайно яскравим і дуже концентрованим, тому зазвичай їх пов’язують із зірками. Проте у випадку з Messier 77 ядро галактики є настільки потужним і компактним, що створює аналогічний візуальний ефект.
Окрім свого світного центру, Messier 77 функціонує як зона надзвичайно інтенсивного зореутворення. Спостереження телескопа у ближньому інфрачервоному спектрі дозволили виявити виразну перемичку (бар), що проходить крізь центральну область галактики – структуру, яку неможливо побачити на знімках в оптичному діапазоні. Цю перемичку оточує яскраве кільце спалаху зореутворення, розташоване там, де сходяться внутрішні краї спіральних рукавів. Такі зони вирізняються аномально високими темпами народження нових світил, що робить M77 динамічною системою, яка постійно еволюціонує. Messier 77 належить до активних спіральних галактик із диском, перенасиченим газом та пилом, які одночасно є і паливом для формування зірок, і результатом цього процесу. Інструмент середнього інфрачервоного діапазону (MIRI) також фіксує холодніший пил, розсіяний по всій галактиці, який світиться на довших хвилях і позначений синім кольором. Це допомагає відстежити будову системи за межами того, що доступно видимому світлу, надаючи чіткіше розуміння її поточної активності.
Зовнішні ниткоподібні структури галактики пояснюють її неофіційну назву – Галактика-Кальмар. Весь простір системи заповнений густими пиловими хмарами, що утворюють масштабну вихрову структуру з волокон та порожнин. Уздовж спіральних рукавів яскраві помаранчеві ділянки вказують на місця, де народжуються нові зоряні скупчення, що випалюють сяючі порожнини у навколишній матерії. Якщо поглянути далі за межі основної структури, зафіксованої James Webb, спіральні відгалуження переходять у слабке широке кільце з водню, яке розтягнулося на тисячі світлових років. У цьому зовнішньому колі все ще тривають процеси формування зірок. Ще далі у навколишній простір простягаються тонкі потоки водню, створюючи делікатний зовнішній шар навколо системи. Саме через ці довгі щупальцеподібні нитки Messier 77 отримала своє прізвисько.
Цей новий знімок був отриманий завдяки дослідницькій програмі під номером 3707, метою якої є вивчення масивних сусідніх галактик з активним зореутворенням для створення детальної бази даних, здатної підтримати широкий спектр наукових робіт. У цій ситуації висока роздільна здатність апаратури James Webb дозволяє чітко розрізнити щільні зоряні кластери разом із величезними запасами газу та пилу. Такі деталі дають астрономам можливість детально аналізувати, як зірки народжуються, проходять свій життєвий шлях і зрештою згасають як у Messier 77, так і в інших подібних галактиках у Всесвіті.
Читайте також:
- Галактика Сигара вразила навіть досвідчених астрономів: Що було виявлено
- Два стартапи з телескопом зробили те, на що у NASA пішли роки і мільярди