© ROOT-NATION.com - Використання контенту дозволено за наявністю зворотнього посилання.
Місячний пил остаточно влігся після того, як 5 серпня відпрацьований корпус ракети від SpaceX масою 4,5 т на великій швидкості врізався в поверхню супутника біля кратера Ейнштейн. Світлини зони зіткнення зафіксував південнокорейський космічний апарат Danuri, який рухається місячною орбітою, а також зонд Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO) від NASA. Згідно з наявними відомостями, китайський комерційний супутник стеження за космічним сміттям також відстежив і зняв удар по Місяцю, що стався на швидкості 8690 км/год.
Читайте також: AERONAUT – про все, що літає вище землі: авіація, БПЛА та дрони, ракети та космос
Блукаючи просторами космосу понад 1 рік, залишок другого ступеня Falcon 9 спочатку виконав своє завдання з відправлення посадкового модуля Blue Ghost-1 від Firefly Aerospace до Місяця ще 15 січня 2025 року. Під час цього ж польоту в бік природного супутника попрямував і роботизований місячний апарат Resilience місії Hakuto-R Mission 2, створений японською компанією ispace. Попри те, що на Місяці знову запанував спокій, наслідки цієї неконтрольованої катастрофи досі викликають резонанс у наукових колах.
Цікаво, що існував цілком реальний ризик небезпечного зближення другого ступеня Falcon 9 з південнокорейським апаратом Danuri. Старший науковий співробітник Корейського інституту аерокосмічних досліджень (KARI) Инхьок Кім повідомив виданню Space.com, що фахівці помітили наближення залишків ракети до Місяця орієнтовно наприкінці червня, а також усвідомили ймовірність їхнього прольоту поруч із Danuri. Розрахунки траєкторії руху ступеня ракети містили колосальну невизначеність, на відміну від параметрів орбіти корейського зонда, які визначалися надзвичайно точно, тому дослідники не могли ігнорувати можливість ризикованого проходження на критичній відстані.
Утім, приблизно в середині липня команда KARI та Danuri здійснила корекцію орбіти апарата, готуючись до майже повного місячного затемнення 28 серпня, коли 96% видимої сторони Місяця зануриться в темну тінь Землі. Як зазначив Кім, проведений маневр зонда незначно змінив фазу його орбітального руху, що зрештою повністю виключило загрозу зіткнення зі ступенем Falcon 9. На момент безпосереднього удару 5 серпня Danuri перебував над районом південного полюса Місяця, на значній відстані від епіцентру зіткнення.
Дін Слейден, керівник із контролю якості та аерокосмічний інженер британської високоточної виробничої компанії Accu Components, поділився своїми оцінками щодо події. Він підкреслив виданню Space.com, що в міру того, як космічні відомства та приватний бізнес розгортають довготривалу інфраструктуру на поверхні супутника, некеровані ракетні ступені перетворюються з незначної незручності на відчутний фактор експлуатаційної небезпеки. На його думку, пряме влучання є найгіршим із можливих сценаріїв, проте навіть віддалені зіткнення спричиняють ґрунтові коливання та розліт уламків на колосальній швидкості, що з часом може вивести з ладу надчутливу апаратуру.
Слейден також зауважив, що падіння небесних тіл на Місяць триває протягом усієї його історії, оскільки метеорити та комети безперешкодно атакують поверхню через відсутність атмосфери, а впродовж останніх 65 років рукотворні апарати додали цим процесам нового виміру. Навіть падіння відносно невеликих елементів техніки назавжди змінює місячний рельєф, адже без опору повітря швидкість уламків нічим не гаситься. Через це внаслідок зіткнення дрібний реголіт та уламки породи розлітаються на величезні відстані зі швидкістю польоту кулі.
Слейден додав, що сьогодні для поодиноких дослідницьких місій це не несе суттєвої загрози, проте за умов створення постійних баз швидкісні уламки стануть прямою загрозою для житлових модулів, сонячних батарей і працюючих астронавтів. Щоб знизити рівень цієї небезпеки, фахівець пропонує виділяти окремі спеціальні сектори для падінь або запроваджувати суворі регламенти контрольованого зведення з орбіти, що гарантуватиме приземлення відпрацьованих компонентів далеко від активних комплексів. Водночас він нагадав, що штучне сміття становить лише частину проблеми, оскільки природні метеорити залишаються постійною небезпекою, і хоча масштабні падіння трапляються рідко, вони відбуваються на значно вищих швидкостях і несуть значно більший запас енергії, тож контроль за власними апаратами є єдиним ризиком, яким людство справді здатне керувати.
Попри те, що сам момент падіння другого ступеня Falcon 9 було надзвичайно важко побачити з поверхні нашої планети, низка наземних станцій спостереження зафіксувала появу хмар газоподібного натрію та літію над точкою зіткнення. Зокрема, наслідки аварії зафіксував Дуже великий телескоп (VLT), що належить Європейській південній обсерваторії (ESO) у Чилі. Згідно з повідомленням організації, хімічні сліди від удару трималися в полі зору від 5 до 10 хвилин, утворивши велетенський шлейф місячної речовини, піднятий жорстким ударом металевої конструкції.
Аспірант-дослідник із Техаського університету в Остіні Вільям Джо, який проводив комп’ютерне моделювання майбутнього зіткнення, висловив задоволення тим, що фахівці ESO змогли отримати докази через VLT, а апарат Danuri встановив точні координати падіння. Він пояснив журналістам Space.com, що викинутий шлейф виявився надто тьмяним для спостережень на фоні яскравої поверхні супутника, і лише потужні телескопи великих обсерваторій виявилися здатними виокремити його окремі фрагменти на темному тлі космосу. За словами дослідника, хмара пилу неодмінно мала злетіти на значну висоту, і він прагне з’ясувати конкретні параметри цього підйому та перевірити можливість відтворення отриманих сигналів у розрахунках.
Директорка Обсерваторії імені Аллана Карсвелла при Йоркському університеті в Канаді Елейна Гайд підкреслила, що телескопи є чудовою альтернативою космічним апаратам, а астрономи постійно відстежують подібні рідкісні нагоди для досліджень. Вона влаштувала пряму трансляцію події, спрямувавши оптику телескопа на передбачуване місце удару, втім, помітити сам момент зіткнення фахівцям не вдалося. Гайд зауважила, що це спостереження не входило до базового наукового плану, але після інциденту набуло пріоритетного статусу за умови сприятливої погоди, адже такі швидкоплинні явища вимагають миттєвої реакції через брак часу на планування. Вона також додала, що через неможливість зафіксувати подію з Торонто навіть так званий нульовий результат дає змогу уточнити межі оцінок розміру піднятої пилової хмари та її характеристик.
Стеження за місячним ударом вели й дослідники з обсерваторії Lowell у штаті Аризона. Науковцям вдалося зафіксувати фізичний відгук від удару ракетного ступеня, виявивши помітний газовий шлейф із натрію та літію, що спостерігався впродовж 5–10 хвилин після аварії, про що повідомив Карл Шмідт, науковий співробітник Центру космічної фізики Бостонського університету. Для реєстрації шлейфу спостерігачі 4,3-метрового телескопа Lowell Discovery Telescope (LDT) у поселенні Геппі-Джек застосували спектрограф із довгою щілиною, і наразі аспіранти Бостонського університету продовжують опрацьовувати отриманий масив даних.
Патрік Лірл із Бостонського університету розповів Space.com, що на приладах телескопа LDT зафіксували яскравий літієвий шлейф від залишків самої ракети та слабші сліди натрію, джерелом якого, найімовірніше, став реголіт. Він уточнив, що яскравий викид літію зайняв понад половину поля зору інструмента, при цьому в отриманні цих результатів також брала участь аспірантка Бостонського університету Емма Ловетт. Водночас Вільям Джо повідомив, що очікує на публікацію повного обсягу даних спостережень, аби разом із колегами скоригувати та покращити цифрову модель розльоту місячних уламків. На його думку, поєднання отриманої інформації з комп’ютерним моделюванням дозволить визначити точний склад місячних порід, кут падіння ракети та інші фізичні особливості зіткнення.
Читайте також: Місячний кратер від SpaceX знайшли: Корейський зонд Danuri зафіксував наслідки падіння Falcon 9