© ROOT-NATION.com - Використання контенту дозволено за наявністю зворотнього посилання.
Протягом років після відкриття ярів на Марсі науковці сподівалися, що ці структури можуть бути доказом того, що на сусідній планеті колись існувала рідка вода. Однак у 2014 році NASA поставила цю гіпотезу під сумнів. Виявилося, що яри значно молодші, ніж передбачалося раніше, а їхнє формування могло бути пов’язане не з водою, а із сезонним замерзанням вуглекислого газу, тобто сухого льоду.
Після цього загадка лише ускладнилася: яким саме чином замерзлий CO₂ міг створити такі яри? Нове дослідження французької команди астрофізиків детально розглядає це питання на основі даних спостережень, накопичених протягом десятиліть апаратами Mars Express і Mars Reconnaissance Orbiter. Дослідники зосередилися на регіоні Sisyphi Cave поблизу південного полюса Марса, де поверхню перетинає ціла мережа ярів.
Аналіз дав 2 основні результати. По-перше, участь рідкої води у формуванні цих структур видається вкрай малоймовірною. По-друге, що виявилося значно несподіванішим, яри, схоже, не пояснюються і CO₂-гейзерами, які раніше вважали одним із головних альтернативних механізмів. «Натомість дані свідчать на користь процесів флюїдизації або лавин, спричинених CO₂-льодом, які можуть відбуватися на пізніх етапах сезонної сублімації льоду», – зазначила команда у своїй роботі.
Коли NASA Global Surveyor уперше передав зображення численних ярів на поверхні Марса, це викликало величезний інтерес. Адже на Землі яри зазвичай утворюються під дією потоків води, тому їхня наявність на Марсі здавалася потенційним доказом того, що там колись була рідка вода. А вода, своєю чергою, вважалася одним із найважливіших можливих свідчень існування позаземного життя. Після цього з’явилася велика кількість наукових робіт, присвячених поясненню марсіанських ярів через рідку воду.
Втім, далеко не всі астрономи погоджувалися з таким трактуванням. Зокрема, у 2002 році австралійський геолог Нік Хофман припустив, що яри могли виникнути під впливом замерзлого вуглекислого газу. Його гіпотеза зустріла значний скептицизм серед колег, однак, як показують подальші дослідження, науковець, можливо, не помилявся.
Після того як пояснення з участю сухого льоду перестало сприйматися лише як маргінальна теорія, дослідники запропонували цілу низку інших можливих механізмів. Серед них були CO₂-гейзери, підземні водоносні горизонти, а також снігові покриви, сформовані з льоду та пилу.
У новій роботі науковці спочатку перевірили, чи справді найсвіжіші дані дозволяють остаточно виключити воду. Під час марсіанської весни, коли формуються яри, дослідники не виявили спектральних сигналів, які можна було б пов’язати з водою. Потім команда зіставила періоди утворення ярів із моментами появи CO₂-гейзерів. Результат виявився несприятливим для цієї теорії: між цими явищами спостерігається чітка часова невідповідність. Темні плями, які виникають унаслідок активності гейзерів, з’являлися значно раніше за яри.
Дослідники не виключають, що між гейзерами та ярами все ж може існувати певний зв’язок. Проте часові характеристики цих процесів, а також фізичні обмеження роблять таку кореляцію досить слабкою. Один із можливих альтернативних сценаріїв, згаданий у дослідженні, пов’язаний із сублімацією, яку спричиняє CO₂-лід. За такого механізму турбулентні бульбашки вуглекислого газу діють як своєрідне мастило: вони дають змогу сухому льоду та пилу підійматися над поверхнею, створюючи ефект, схожий на те, як хокейна шайба зависає над столом завдяки тонкій повітряній подушці.
Після цього суміш марсіанського льоду та реголіту починає переміщуватися вниз схилом. У процесі вона прорізає поверхню та формує яр. У результаті виникає рельєф, дуже схожий на земний яр, хоча механізм його появи принципово відрізняється.
Автори також наголошують, що яри на нижчих висотах можуть формуватися за іншим сценарієм. Крім того, на цьому етапі ще зарано повністю відмовлятися від гіпотези з гейзерами. Водночас марсіанські яри далеко не єдиний об’єкт, на який науковці спираються у пошуках доказів наявності води на Червоній планеті.
Читайте також: Blue Origin збудує лазерну мережу зв’язку на Марсі за контрактом NASA