Галактика Циркуль, розташована приблизно за 13 млн світлових років від Землі, містить активну надмасивну чорну діру, яка суттєво впливає на її еволюцію. Раніше вважалося, що головним джерелом інфрачервоного випромінювання поблизу цього ядра є джерела перегрітої матерії, які вириваються назовні з околиць чорної діри.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Нові спостереження космічного телескопа Джеймса Вебба НАСА спростовують цю гіпотезу. Дані свідчать, що більша частина гарячого пилу насправді не виноситься джерелами, а навпаки спрямовується всередину, живлячи центральну чорну діру. Дослідження, що включає найчіткіше на сьогодні зображення її оточення, опубліковане в журналі Nature Communications.
Надмасивні чорні діри залишаються активними завдяки постійному поглинанню газу та пилу. Ця матерія накопичується у щільному кільці навколо ядра, відомому як торус. З його внутрішніх стінок матеріал потрапляє в акреційний диск, який через інтенсивне тертя нагрівається і починає яскраво світитися. Саме ця яскравість і щільність торуса десятиліттями ускладнювали прямі спостереження центру галактики, особливо з урахуванням світла зірок самої галактики Циркуль.
Раніше астрономи були змушені покладатися на непрямі моделі, аналізуючи випромінювання на різних довжинах хвиль і припускаючи, чи походить воно від торуса, акреційного диска або джерел. Це залишало невирішеним питання надлишкового інфрачервоного випромінювання, яке фіксували ще з 1990-х років.
Прорив став можливим завдяки використанню інтерферометра з маскуванням апертури на борту Вебба. Ця техніка дозволяє поєднувати світло через систему з семи малих отворів, створюючи інтерференційні картини, за якими можна відновити структуру об’єктів із надзвичайною деталізацією. У результаті команда змогла відокремити випромінювання торуса від випромінювання джерел і показати, що основна маса гарячого пилу спрямована на акрецію, а не на відтік.
Нові дані не лише змінюють уявлення про Циркуль, а й відкривають шлях до точнішого аналізу активних чорних дір у сусідніх галактиках, формуючи ціліснішу картину того, як ці космічні двигуни взаємодіють зі своїм середовищем у довгостроковій перспективі.
Читайте також: