Інновації завжди були важливі для світу відеоігор – як і нові ідеї і свіжі IP. З кожним новим роком ми сподіваємося на сюрпризи від розробників і несподівані нововведення, проте … іноді добре розслабитися і повернутися до знайомих, як п’ять пальців руки, франшизам, які були з нами, здається, завжди. А що може бути більш вічним, ніж DOOM? Як вказує сама назва нової частини, DOOM – це назавжди. Скільки б не змінювалося консолей, маркетплейсів, видавців і трендів, прості істини цього праотця всіх шутерів залишаються так само правдивими в 2020 році, як і в 1993.
Ребут 2016 року за авторством id Software був приємним сюрпризом для всіх геймерів: не знаю, чого ми очікували, але точно не цього. Цій частині не знадобилося багато, щоб стати сучасною класикою, яка вийшла на всіх можливих платформах – і навіть Nintendo Switch. Зрівнятися з нею – і я навіть не кажу про «перевершити» – завдання нелегке, і студія не хотіла підганяти сиквел, який був перенесений з листопада минулого року на 20 березня нинішнього. Як завжди, прикро, що довелося стільки чекати, і як завжди приємно, що Bethesda Softworks не стала квапити гучний реліз, як це часто буває з сучасними блокбастерами.
Незважаючи на те, що «сюжет» або «історія» – поняття досить умовні в світі DOOM, я б все ж порадив усім новачкам почати знайомство з оновленою серією з релізу 2016 року. DOOM Eternal багато запозичила у цієї чудової гри, але не думайте, що це своєрідний «епізод два» думгайської саги – зовсім ні. Так, багато що залишилося колишнім: ми все також чередуємо класичний шутер з платформінгом і все також розриваємо черепа ворогів голими руками. Темп гри залишився, як і раніше, швидким, а саундтрек – це все такий же чистокровний метал, який вимагає того, щоб ви врубили звук на повну.
DOOM Eternal не повторює помилок численних сиквелів: у гравця не відбирають всі вміння, які він розкрив в першій частині. Наш мовчазний протагоніст відразу ж отримує в своє розпорядження дробовик і бензопилу, хоча багато здатностей розкриваються поступово в міру проходження.
Читайте також: Огляд Doom на Switch – Портативна різанина демонів
Сила сучасного DOOM полягає в неймовірному опрацюванні кожного елемента гри. Як тільки закінчується заставка і починається ігровий процес, руки самі тягнуться до правильних кнопок, а мозок автоматично переходить в «режим ката». По суті, все просто: направив на супостата дуло гармати, і натиснув на курок. А потім знову і знову. Як тільки ворог заблимає, до нього варто підійти і натиснути на кнопку ближньої атаки, що дозволить вичавити з нього HP.
Як і попередниця, DOOM Eternal дуже динамічна; тут все знаходиться в постійному русі. Її потрібно відчути – часом здається, що це і зовсім ритмічна гра, де брутальні рифи Міка Гордона служать не тільки фоном, а й допомагають зберігати темп. Найменша зупинка майже завжди призводить до смерті, тому завжди рухайтеся і використовуйте елементи навколишнього світу. Локації тут великі і вертикальні; всюди розкидані телепорти, «батути» (за відсутністю кращого слова) і навіть балки прямо з Tomb Raider.
Читайте також: Огляд My Hero One’s Justice 2 — Супергеройський файтинг по-японськи
Взагалі, часом здається, що в DOOM Eternal навіть занадто багато всього. Це складно пояснити, але деколи хочеться просто постріляти в демонів, не занурюючись в мудровані меню апгрейда броні, амулетів і гармат. Тут можна провести багато часу – можливо, занадто багато. Те ж стосується і моментів, коли творці згадують про наявність сюжету. Так, мені теж смішно думати про якусь зв’язну історію в DOOM, але якщо це вдалося Mortal Kombat, то чому б і тут не спробувати? Втім, вийшло з перемінним успіхом: найчастіше вигадливі мови хочеться пропускати, та й бажання читати енциклопедію теж було мало. Читати в DOOM? Це що ще за новини? Але я завжди говорив, що краще бути надмірно амбітним, ніж задовільнятися голим мінімумом.
Дизайну світу хочеться приділити окрему увагу. DOOM виглядає дивовижно, але це заслуга не тільки движка id Tech 7, а й чудової роботи художників. На відміну від більш стерильного світу попередниці, де велика частина дійства розгорталася на футуристичній марсіанській базі, тут ми блукаємо по постапокаліптичній Землі, яка, правда, мало на себе схожа – мабуть, наслідки коронавірусу. Навколо – руїни і демонічні структури, а під ногами плескається лава. Загалом, спроба перевершити брутальність обкладинок Judas Priest вдалася.
Читайте також: Огляд Dreams («Мрії») — Песочниця небачених масштабів
Слово «брутальний» заслуговує повторної згадки, бо воно ідеально описує тайтл. Брутально тут все, від загальної стилістики до рівня складності. Вибираючи «нормально», не чекайте, що DOOM буде вас щадити – навіть на самому початку. Я сам збився з рахунку, скільки разів бачив екран завантаження через чергову помилку. Це вимотує, це грає на нервах, це … DOOM. Помирати ви будете багато і часто, але при цьому ви обов’язково повернетеся, тому що чого в новинки не відняти, це того, що грати в неї дуже приємно.
Це пояснюється декількома факторами. Перш за все, управлінням – воно ідеальне. Як правило, коли управління в грі хороше, про нього й не згадуєш, сприймаючи його, як належне, але тут воно дійсно чудове, причому настільки, що це усвідомлюєш. Можливо, DOOM Eternal – це еталон сучасного шутера.
Інший важливий елемент – це оптимізація. Тепер я розумію, чому id Software перенесли дату релізу – на відміну від Respawn Entertainment з її Star Wars Jedi: Fallen Order або Remedy Entertainment з Control, розробники відмовилися прискорювати вихід свого дітища. Результат: один з найстабільніших, оптимізованих і вилизаних мультиплатформових релізів на моїй пам’яті. Я зовсім не очікував того, що такий гарний шутер зможе похвалитися на базовій PS4 такою картинкою і такими стабільними 60 FPS! В наш час, коли великі видавці нерідко мало не батогом підганяють підвладні їм студії, приємно бачити, як в пріоритеті залишається саме якість релізу. Я нечасто це говорю, але Bethesda Softworks – молодці.
Звук був візитною карткою ребуту 2016 року, і нічого не змінилося і тут. Оглушливий і до болю в зубах металевий саундтрек Міка Гордона може раптово змінитися на похмурий хор, який прекрасно підкреслює настрій цієї серії. Я раджу включити сабвуфер і викрутити гучність на максимум, та так, щоб вікна тремтіли, бо зі звуком у тайтла повний порядок. Деякі ігри доречні і з примітивними динаміками телевізора, але тут я не забував включити ресивер, щоб ожили всі сім колонок. Мало яка гра ще може похвалитися тим, що її саундтрек такий крутий, що навіть екрани завантаження не змушують нудьгувати.
Читайте також: Огляд Journey to the Savage Planet – Космічна сатира від творців Far Cry
Графічно тут теж повний порядок. Так, тут немає лицьової анімації God of War, але це і не потрібно: головне, що навколишній світ виглядає дивовижно, а гра працює ідеально плавно. Оптимізацію ми вже згадували – все по вищому розряду.