СтаттіТехнологіїХто такі біохакери та навіщо вони добровільно чипують себе

Хто такі біохакери та навіщо вони добровільно чипують себе

-

У вакцинах немає чипів… але є люди, біохакери, які добровільно чипують себе. Хто вони, і що це їм дає? Про все це в статті докладно.

Інтернет, як величезний і, в основному, не підвладний нікому простір, прийме будь-яку нісенітницю. Особливість теорій змови полягає в тому, що вони дуже добре впливають на страхи людей, грають на людських слабкостях. Якщо ми чогось або когось боїмося, то для пояснення цього точно існує теорія змови, і деякі люди шукають в цих теоріях панацею для вирішення будь-якої проблеми. Нічим не відрізняється й актуальна зараз тема про коронавірус та вакцину від COVID-19. Чого тільки ми не читали останнім часом! Дісталось і лікарям, і фармацевтичним компаніям, і Біллу Гейтсу з його бажанням все роз’яснити і допомогти. Зрештою, достатньо сказати: “Це не вакцина! А…”, – і пишіть сюди будь-яку нісенітницю, завжди знайдуться люди, які в це повірять. Особливо забавно було читати, що під виглядом вакцини від COVID-19, хтось збирається ввести чип в організм людини, щоб слідкувати і керувати нами. І в цю нісенітницю вірять мільйони по всьому світу. Я зараз не хочу на цю тему багато писати і сперечатись. Одне тільки скажу, що не уявляю собі, як чип можна ввести через голку, адже, навіть самі надсучасні чипи набагато більші за діаметр медичної голки, але це нікого не цікавить. Але сьогодні мова піде про дещо більш цікаве, а саме про добровільне чипування.

Хто такі біохакери, та навіщо вони добровільно чипують себе

Відомо, що в світі вже давно є люди, які добровільно себе чипують, тобто свідомо і навмисно імплантують собі електроніку. Хто ці “біохакери”? Яка їх ціль? Які функції виконують імплантовані системи? Про все це по порядку.

Читайте також: Білл Гейтс, пандемія COVID-19 і чипування населення – чи є зв’язок?

Що відомо про біохакінг?

Кібер-імплантати не є винаходом наукової фантастики та ігор – вони справді існують. Взагалі, до питання біологічного злому, біохакінгу, можна підходити кількома способами. Річ у тім, що цей термін є доволі новим, тому поки що немає його єдиної інтерпретації. У нашому матеріалі ми в першу чергу матимемо справу з модифікацією (звичайно, свідомою – люди роблять це за власним бажанням – їх ніхто не «вакцинує» і не змушує це робити) власного тіла за допомогою електронних пристроїв, датчиків, тощо. Простіше кажучи, вводять в своє тіло чипи.

Хто такі біохакери, та навіщо вони добровільно чипують себе

Однак термін “біохакінг” також має значення “налаштування” або будь-які зміни параметрів організму, будь то хімічно, біохімічно чи навіть фізично за допомогою дієти та фізичних вправ. Хоча ми вважаємо, що завжди варто дбати про фізичний стан свого організму, тут ми зупинимось саме на модифікаціях, пов’язаних із сучасними технологіями. Чому люди почали імплантувати електроніку у власні тіла? Який сенс такої кіборгізації? Це ідея вдосконалення можливостей власного тіла, якої дотримуються певні групи ентузіастів, чи, може, бажання та можливість розширити власне сприйняття? Давайте детальніше розглянемо тему.

Читайте також: Розбираємося з 5G: що це таке і чи є небезпека для людини?

Кіборгізація та біохакінг: з чого це почалося?

Втручання у власне тіло та розум за допомогою сучасних технологій – тема не нова. Це одна з головних ідей трансгуманістів – людей, які вважають, що подальший шлях розвитку нашого виду неможливий без синергії біології та сучасних технологій. Технології просуваються занадто швидко, щоб біологія могла йшла в ногу з ними. Адаптивні функції життя на землі, які розвивалися протягом мільярдів років, надзвичайно ефективні, але їх об’єднує одне – зміни відбуваються повільно, а інколи дуже повільно. Трансгуманісти вважають, що подальший розвиток homo sapiens не може проходити ізольовано від технологій. Якщо сказати простіше, вони хочуть прискорити цей процес за допомогою нових технологічних розробок.

Хто такі біохакери, та навіщо вони добровільно чипують себе

У науково-популярній літературі поширення ідеї трансгуманізму багато хто пов’язує з культовим романом Вільяма Гібсона “Нейромант”. Хоча прихильників цього напряму стає все більше, і наразі одним з гуру трансгуманістів є Рей Курцвейл.

Хто такі біохакери, та навіщо вони добровільно чипують себе

Після Вільяма Гібсона багато письменників-фантастів продовжували тему культури кіберпанку та модернізації власного тіла за допомогою кібернетичних імплантатів. Почнемо, однак, з модифікацій, здійснених з поважних причин.

Читайте також: Як люди уявляли майбутнє сто років тому

Кіборгізація як боротьба з інвалідністю

Факт, що біохакінг та покращення власного організму за допомогою сучасних технологій та електронних пристроїв – це не лише мода та «примха» будь-якої соціальної групи, але, насамперед, один зі способів боротьби з інвалідністю або захворюваннями, що чудово демонструється на прикладі доктора Пітера Скотта-Моргана. Цей британський вчений страждає на бічний аміотрофічний склероз. Про цю хворобу багато хто чув і читав, тому що саме вона знерухомила відомого астрофізика, проф. Стівена Хокінга.  Хокінг, якому пророкувати лише два роки життя, прожив кілька десятків років, але, на жаль, вже пішов з життя. Але Скотт-Морган не збирається здаватися.

Кіборгізація як боротьба з інвалідністю

Шляхом, яким він пішов у боротьбі з хворобою, була кіборгізація. Британський вчений переніс цілий ряд оперативних втручань, і тепер його тіло і розум певною мірою переплітаються зі штучним інтелектом, який дозволяє доктору Скотту-Моргану спілкуватися з навколишнім середовищем, оскільки його природна мова була втрачена внаслідок хвороби.

Бічний аміотрофічний склероз – жахлива хвороба. Насамперед, для хворої людини, яка, зберігаючи повну розумову спроможність, поступово втрачає контроль над своїм тілом, а також, звичайно, для родичів, які бачать, як страждає близька людина. Доктору Пітеру Скотту-Моргану не пощастило, якщо можна так висловитись, на відміну від Стівена Хокінга, який страждав від хронічної форми захворювання, що розвивалася дуже повільно. Зазвичай пошкодження рухових функцій нервової системи в процесі БАС відбувається дуже швидко, тому лікарі прогнозують всього 2-3-річний період життя від моменту діагностики захворювання. Лише Хокінг був винятком.

У випадку з головним героєм цього матеріалу хвороба була виявлена ​​в 2017 році, і її перебіг був оцінений як дуже швидкий. Лікарі прогнозували Скотту-Моргану не більше року життя. Але зараз рік 2021, а доктор Пітер Скотт-Морган все ще живий і все ще бореться зі страшною хворобою. Він не хоче розраховувати на диво, він використовує всі свої знання, щоб у співпраці з ученими з усього світу модифікувати своє тіло таким чином, щоб протистояти жахливій хворобі, повернути владу над своїм тілом і… дати надію іншим хворим людям.

Кількість модифікацій, які доктор Скотт-Морган вніс у своє тіло, вражає. Спеціальний екзоскелет, що підтримує його тіло, дозволяє знову стати на ноги. Його мозок безпосередньо підключений до комп’ютера, а його паралізоване обличчя замінив гіперреалістичний аватар, який не лише «заговорив» (насправді за мову відповідає синтезатор мови), а й завдяки рухам аватар може висловити емоції під час розмови.

У 2018 році доктор Скотт-Морган переніс ряд операцій, які змінили його травну систему так, що йому не доводиться тепер покладатися на доглядачів під час їжі або користування туалетом. Це були операції з високим ризиком, особливо якщо зважати на стан пацієнта.

Кіборгізація як боротьба з інвалідністю

За рік доктор Скотт-Морган вирішив зробити ларингектомію – процедуру, яка відокремлює стравохід від трахеї. Це було необхідно, оскільки параліч верхньої частини тіла також впливав на функціонування стравоходу. Ідея полягала в тому, щоб запобігти потраплянню слини пацієнта в легені. Побічним ефектом операції була втрата мови. Тут прийшли на допомогу сучасні технології. Як і сам Скотт-Морган, так і інші хворі на БАС, з якими контактує доктор, вважають, що саме втрата мови  – це найгірше, оскільки означає втрату контакту з близькими.

Так, багато років вже існували рішення для перетворення тексту в мову, але недоліком цих технологій є ​​те, що, хоча вони можуть передавати зміст, вони не здатні передавати емоції. Вчені з Intel прийняли виклик і разом з Пітером розробили модуль “приватного штучного інтелекту”, який “навчиться” висловлювати думки пацієнта та формулювати речення. Це гігантський прогрес. У випадку Хокінга вдосконалена система відтворення мови базувалася на відстеженні руху очних яблук, в цьому ж випадку було додано щось інше. Штучний інтелект повинен говорити за доктора Скотта-Моргана. Експерименти тривають й досі. Поки що невідомо, що буде надалі з доктором Скоттом-Морганом, але вже зараз зрозуміло, що він тепер не просто людина. Це вже людина-кіборг.

Читайте також: Що таке рівень SpO2 та чому важливо його контролювати?

Професор Кевін Уорвік та “Project Cyborg”

Професор Кевін Уорвік – декан кафедри кібернетики Британського університету Редінга. Він став відомим у засобах масової інформації та світі технологій після того, як повідомив, що є першою людиною у світі, яка імплантувала мікропередавач під шкіру. Процедура, яку професор Уорвік проводив на собі, була, з одного боку, науковим експериментом, а з іншого, вона мала і практичний вимір. Чип, який опинився під шкірою британського вченого, дозволив йому увійти в комп’ютерну мережу університетської лабораторії, не вводячи жодних даних традиційним способом. Професор Уорвік увійшов до лабораторної комп’ютерної мережі лише за допомогою свого тіла – буквально.

Хто такі біохакери, та навіщо вони добровільно чипують себе

Варто підкреслити, що Уорвік розпочав свій проект “Кіборг” понад 20 років тому, ще в кінці минулого століття. Про це багато писали, обговорювали, але результатів так і немає. Двадцять років технологічного розвитку це вже майже ціла епоха, але чомусь ми не бачимо людей з кібернетичними імплантатами у повсякденній реальності. В інтерв’ю у 2018 році професор якось вказав на причини цього. Його експерименти досить вдалі, але у людей ще недостатньо довіри до технологій, щоб дати згоду на кібервтручання у власні тіла.

Однак є й винятки із цього правила. Таке кібервтручання застосовується до ситуацій, коли технологія є інструментом, який дозволяє, наприклад, вилікувати пацієнта, або нейтралізувати його інвалідність. Врешті-решт, сьогодні встановлення кардіостимулятора вже ні для кого не є сенсацією, а перетворилося на звичну справу. Так, електронний елемент, відповідальний за електричну стимуляцію серцевого м’яза, використовується у тих випадках, коли природний кардіостимулятор, тобто синусовий вузол, в результаті захворювання перестає виконувати свою роль, що загрожує організму гіпоксією або, навіть, смертю. Кохлеарні імплантати для глухих та глухонімих людей також широко прийняті громадськістю. Однак, коли мова йде про розширення людських можливостей та сприйняття не з медичних показань, то тут виникають проблеми.

Професор Уорвік, крім вищезазначеного «оновлення», за допомогою якого він зміг увійти з імплантованим чіпом у комп’ютерну мережу університету, може також розблокувати двері, замкнені цифровим замком, або керувати освітленням у приміщеннях, належним чином пристосованих до такого управління.

Хто такі біохакери, та навіщо вони добровільно чипують себе

Уорвіку довіряють, оскільки він є одночасно і дослідником, і експериментатором, а також об’єктом експерименту. Як фахівець у галузі кібернетики, професор усвідомлює потенційну небезпеку того, що процес прийняття рішень все частіше відбувається в машинах, а не у свідомості людей. Прийняття важливих рішень за допомогою алгоритмів може мати катастрофічні результати, якщо, на думку професора Уорвіка, ми почнемо модифікуватися і дамо машинам наздогнати нас у розвитку.

RFID під шкірою

Найпростішою формою кібернетичної модифікації людини є введення під шкіру невеликого імплантату RFID (Radio Frequency IDentification, радіочастотна ідентифікація). Ці загальні системи, що несуть невелику кількість інформації і не потребують зовнішнього джерела живлення, сьогодні широко використовуються для бездротової ідентифікації багатьох машин, пристроїв чи продуктів. Цей прийом також використовується для позначення домашніх тварин. Загубленого чипованого домашнього улюбленця легше повернути власникові. Такі імплантати також можуть бути використані для ідентифікації людей. У багатьох пересічних громадян це викликає рефлекс несприйняття і протесту. Тим не менше, подібні рішення вже впроваджуються все у більших масштабах.

RFID

Шведи особливо сприятливо сприймають цей тип ідентифікаційних імплантатів. Уже в 2015 році шведська компанія Epicenter, що базується в Стокгольмі, імплантувала своїм працівникам чипи RFID для полегшення ідентифікації та управління дозволами в обмеженій корпоративній зоні.

Якщо у випадку з компаніями ми можемо говорити про певний тиск з боку роботодавця на співробітників, то деякі шведи зробили це без будь-якого примусу самостійно. Кількість людей, які імплантували собі системи, що дозволяють відстежувати дані про особу, перевіряти права, віртуальні “квитки” (наприклад, у громадському транспорті), оплачувати товари чи послуги або надавати доступ (до квартири, машини тощо), виражається у цій північній країні тисячами.

RFID

Такий імплантат – це реальна на сьогодні технологія, відома переважно з літератури та фільмів про наукову фантастику. Чип RFID може зберігати будь-яку інформацію про людину, дані страхування, інформацію про стан здоров’я, групу крові, медичну документацію, тощо. Незважаючи на побоювання, переваги такого рішення безсумнівні. Наприклад, вони дають змогу одержати необхідні дані про стан здоров’я пацієнтів, що дає змогу в прискореному порядку надавати ургентні медичні процедури жертвам нещасних випадків без свідомості. У таких ситуаціях кожна секунда важлива для збереження життя.

RFID

Побоювання противників таких технологій випливають головним чином з незнання того, як працюють системи RFID. Вони можуть надавати дані лише за певним протоколом і лише на дуже близькій відстані. Так само, як платіжні картки, наявні в наших гаманцях, або їх віртуальні аналоги у смартфонах. Мікросхема не має можливості надсилати дані на дуже великі відстані. Слід пам’ятати, що немає модема 5G, який може працювати без живлення, або бути достатньо малим, щоб поміститися в пристрій розміром з чип RFID. Так, людина «виробляє» певну кількість енергії, електричний потенціал людського тіла не дорівнює нулю, але цього занадто мало, щоб спрацював який-небудь передавач. Тому й дивна “теорія чипів з 5G під шкірою”, яка вже декілька років розповсюджується в Інтернеті.

RFID

Ще більшою вигадкою є твердження про вплив можливих імплантованих систем на людський розум. Мене більше дивує те, що тисячі людей не бачать жодних перешкод, щоб побалувати себе різними видами стимуляторів, які безумовно можуть вплинути на роботу розуму, але вони бояться чогось, що ніяк не може на них вплинути. Така наша природа – вірити всіляким нісенітницям, а не науковим доказам.

Лефт Анонім – трансгуманіст-практик

Приклад берлінського трансгуманіста Лефт Анонім, відомої серед так званих “гріндерів-шліфувальників” (людей, які за власним бажанням модифікують власне тіло технологічно) – це крайній випадок.

Хто такі біохакери, та навіщо вони добровільно чипують себе

Анонім оснастила своє тіло низкою мікросхем RFID та різними типами магнітних датчиків. Вони дозволяють взаємодіяти з різними пристроями з навколишнього середовища на рівні, що перевищує діапазон людських почуттів. Наприклад, у Анонім на щиколотці є кільце, яке вібрує, коли вона повертається на північ.

Чому це крайній випадок? Річ у тім, що Лефт Анонім робить усі хірургічні процедури на своєму тілі сама, використовуючи загальнодоступні інструменти, без професійної анестезії. Анестетики не доступні звичайним людям, а тільки професійному медичному персоналу, тому їх неможливо купити в аптеці. Звичайно, проведення медичних процедур без професійних знань та без належного обладнання і анестетиків у багатьох країнах є просто незаконним. Але це ніколи не зупиняло кіберхакерів.

Для чого це все вони роблять? Хіба це не очевидно? Окремі люди вже давно експериментують над своїм організмом, навіть інколи заражають себе різними хворобами з метою подовжити своє життя або розширити межі своїх почуттів. Людство століттями шукало еліксир вічної молодості.

Хто такі біохакери, та навіщо вони добровільно чипують себе

“Якщо такого еліксиру немає, то, можливо, його замінять технології?” – так думають вони. Однак для цього людству треба подолати ще довгий шлях.

Кіберпідтримка

Ще одне ім’я, яке варто згадати в контексті співпраці людини як біологічного організму з кібернетичними технологіями, – Стів Манн. Цей канадський вчений є професором факультету електротехніки та обчислювальної техніки Університету Торонто. У засобах масової інформації його вважають “батьком” технологій носимих пристроїв. Це всім відомі фітнес-браслети, “розумні годинники”, тощо. У минулому столітті він створив загальновідомий «носимий» комп’ютер, який, звичайно, відрізнявся дизайном від добре відомих нам носимих пристроїв, таких як наручні годинники, але на практиці значно випередив те, що ми знаємо про такі пристрої сьогодні.

Хто такі біохакери, та навіщо вони добровільно чипують себе

Деякі пристрої Манна, наприклад, так званий оглядовий люмінесцентний жезл, розширюють межі сприйняття людини. Цей прилад дозволяє перевірити, наприклад, область, яку “видно” крізь об’єктив камери спостереження. Але це не є пристрій, імплантований у тіло в буквальному сенсі. Його можна назвати скоріше елементом одягу, і те з натяжкою.

Якими б дивними не були ідеї, але вони є

Однак ідеї вдосконалення власного тіла різними типами пристроїв та імплантатів не завжди здаються обґрунтованими. На мій погляд, деякі ідеї прихильників технологічної модифікації людського тіла дуже моторошні. І вони не мають нічого спільного з, наприклад, допомогою людям з обмеженими можливостями, боротьбою з хворобами, тощо.

Хто такі біохакери, та навіщо вони добровільно чипують себе

У 2017 році Річ Лі спроектував невеликий імплантат, який, згідно з його задумом, повинен бути встановлений на… лобковій кістці чоловіка. Імплантат під назвою Lovetron9000 виконував тільки одну роботу – він вібрував. За словами творця, теоретично це мало підняти любовні ігри такої імплантованої людини на абсолютно новий рівень. Ідея навряд чи може мати продовження, і біохікерські нахили самого Лі, який раніше імплантував… навушники у вуха, також не були зрозумілими суду штату Юта, який у 2016 році позбавив його батьківських прав (він батько двох дітей).

Хто такі біохакери, та навіщо вони добровільно чипують себе

Безперечно, кіборгізація людського тіла є суперечливою темою. Більшість з нас ще здатні зрозуміти і прийняти використання технологічної імплантації для полегшення стану хворих людей, або щоб нейтралізувати їх обмеження та здатність пересування, але здається безглуздим і шкідливим, коли хтось модифікує власне тіло в ім’я якоїсь ідеї або набуття якихось нестандартних здібностей. Таке, очевидно, ми ніколи не будемо розуміти і приймати в суспільстві.

Читайте також:

Хто такі біохакери, та навіщо вони добровільно чипують себе

Хоча сучасні комп’ютерні ігри і деякі фільми переконують, що кіберхакінг є можливим. Згадайте хоча б той же Cyberpunk 2077, який майже весь пронизаний цими ідеями. Інколи здається, що там не світ людей, а світ кіборгів, мутантів і кіберхакерів. Можливо, у 2077 році світ побачить ці проблеми по-іншому, але сьогодні немедичне модифікування власного тіла все ще стикається з інстинктивним протистоянням більшості.

Yuri Svitlyk
Син Карпатських гір, невизнаний геній математики, "адвокат "Microsoft, практичний альтруїст, лівоправосек
0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 коментарів
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі