Двадцять років тому це була лише концепція в NASA. Але зараз це напрочуд перспективний проєкт, який втілюють в реальність два амбітних аспіранти Техаського університету. Мова йде про робота під назвою RoboBall. Він являє собою “ідеальну кулю”, і вчені впевнені, що такий “форм-фактор” забезпечить доступ до ділянок на поверхні, недоступних для традиційної техніки. Завдяки своїй формі він не може перекинутися й здатний пересуватися у складних умовах – від дна місячних кратерів до нестійких піщаних дюн.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Ще у 2003 році в NASA доктор Роберт Амброуз представив перший прототип цього робота, однак тоді проєкт поставили на паузу, віддавши перевагу розробці колісних роверів для майбутніх місій астронавтів. Лише через двадцять років, уже в університеті, Амброуз відновив роботу над ідеєю, залучивши фінансування та команду студентів. Нині над RoboBall працюють Ріші Джангале та Дерек Правечек, які вдосконалюють конструкцію для дослідження складних і незвіданих ландшафтів.
Концепція базується на простій ідеї – “робот у захисному коконі”. Зараз вчені створюють два прототипи. RoboBall II має вигляд сфери діаметром близько 60 см, і він призначений для випробувань алгоритмів керування та перевірки енергетичних характеристик. А RoboBall III діаметром близько 1,8 м розробляється з розрахунком на транспортування різного обладнання: сенсорів, камер чи інструментів для збору зразків.
Щоб довести універсальність, робот проходитиме випробування на відкритій місцевості, зокрема на пляжах міста Галвестон у Техасі. Команда планує продемонструвати його здатність переходити з води на сушу – властивість, яка робить RoboBall унікальним серед інших роботів. Дослідники хочуть перевірити, як він поводитиметься у реальних умовах, оцінити його плавучість і пристосовуваність. “Звичайні апарати зупиняються чи перекидаються під час різких змін рельєфу. А цей робот може просто викотитися з води на пісок, не переймаючись орієнтацією. Він здатен потрапити туди, куди інші не доберуться”, – говорять вчені.
Водночас конструкція робота створює й серйозні виклики. Оскільки всі механізми сховані всередині захисної оболонки, будь-яка несправність потребує повного розбирання. Це означає, що, наприклад, діагностика зламаного двигуна чи від’єднаного сенсора – складний і тривалий процес. “Тут неможливо просто відкрити панель і виправити проблему. Треба розбирати й збирати весь пристрій наново. Це схоже на операцію на серці, тільки в круглому корпусі”, – зазначає Правечек.
Оскільки подібних конструкцій раніше не існувало, інженери змушені самостійно шукати рішення для кожної проблеми. Та попри труднощі, RoboBall уже показує вражаючі результати: прототип другої версії розвинув швидкість у 32 км/год, що становить половину його теоретичних можливостей.
У перспективі розробники хочуть зробити RoboBall повністю автономним і придатним для дистанційного розгортання. У майбутньому такі роботи можуть запускатися з місячних апаратів для картографування стінок кратерів або скидатися з дронів для обстеження територій після стихійних лих на Землі.
Читайте також:
- Вчені викреслили планету TRAPPIST-1 d зі списку «потенційних близнюків Землі»
- Apple може випустити настільного робота-компаньйона з Siri у 2027 році