В 1970 роках місія NASA Viking вперше виявила на Марсі довгі темні смужки та плями, що тягнуться марсіанськими схилами, іноді простягаючись по поверхні планети на досить велику відстань. Деякі з них існували десятиліттями, тоді як інші зникають після одного сезону. Але всі вони виділяються на запиленій поверхні планети, і походження цих об’єктів тривалий час було предметом бурхливих дискусій.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Протягом багатьох років темні смуги на Марсі розглядалися як ознака існування рідкої води. Провідна теорія припускала, що солона вода просочувалася з підземних джерел на холодну марсіанську поверхню та утворювала такі смуги. Але нові дані свідчать про те, що причиною цього явища може бути щось інше.
“Велика увага в дослідженнях Марса приділяється розумінню сучасних процесів на Марсі, в тому числі можливості існування рідкої води на поверхні, – говорять дослідники – Наша робота розглянула ці особливості, але дослідження не виявило жодних доказів наявності води. Наша модель свідчить на користь “сухих” процесів формування”.
Вчені використали машинне навчання для аналізу величезного масиву даних, що містив понад 86000 супутникових знімків цих смуг. Результати дослідження дозволяють припустити, що причиною появи смуг є не вода, а вітер і пил. Науковці у межах дослідження створили першу глобальну карту марсіанських смуг на схилах, каталогізувавши понад 500 тисяч окремих елементів по всій поверхні планети.
“Як тільки ми отримали цю глобальну карту, ми змогли порівняти її з базами даних і каталогами інших факторів, таких як температура, швидкість вітру, гідратація, активність обвалів та інших, – говорять дослідники. – Тоді ми могли б шукати кореляції між сотнями тисяч випадків, щоб краще зрозуміти умови, за яких формуються ці особливості”.
Геостатистичний аналіз показав, що смуги на схилах Марса і повторювані лінії схилів з’являються не там, де варто було б шукати ознаки рідкої води або льоду. Наприклад, можна було б очікувати, що вологі схили будуть спрямовані в певному напрямку, зазнаватимуть екстремальних перепадів температур або існуватимуть в умовах високої вологості. Натомість дослідження показало, що ці смуги частіше зустрічаються в районах з сильнішими вітрами та інтенсивнішою пиловою активністю.
Це дає підстави вважати, що смуги утворюються, коли тонкі шари дрібного пилу сповзають вниз по крутому схилу пагорба. Причини зсувів можуть бути різними, але найчастіше смуги на схилах з’являються поблизу свіжих ударних кратерів. Вочевидь, хвиля від зіткнення можуть струшувати пил. А повторювані лінії схилів зазвичай зустрічаються в районах, де часто фіксують пилові дияволи або каменепади.
Розуміння того, як формуються подібні особливості, має вирішальне значення для розкриття таємниць Марса і спрямування майбутніх зусиль з дослідження Червоної планети. Підхід, який дозволив вивчити ці закономірності з орбіти, прибрав необхідність відправляти дорогу місію на поверхню. Це означає, що майбутні космічні апарати зможуть зосередитися на найбільш перспективних ділянках, наближаючи нас до з’ясування того, чи міг Марс колись підтримувати життя.
Читайте також:
- Ровер NASA Curiosity виявив на Марсі найбільші органічні сполуки
- Rocket Lab запустить супутник NASA Smallsat на ракеті Electron