Міжнародна команда науковців вперше виявила значний тепловий потік у північній півкулі Енцелада, що спростовує попередні уявлення про те, ніби тепло виділяється лише з південного полюса супутника. Результати дослідження свідчать, що Енцелад випромінює набагато більше тепла, ніж очікувалося, і це зміцнює припущення, що під його крижаною поверхнею може існувати середовище, придатне для життя.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Енцелад – надзвичайно активний світ з глобальним солоним підповерхневим океаном, який, за оцінками, є джерелом тепла. Наявність рідкої води, енергії та необхідних хімічних елементів, зокрема, фосфору й складних вуглеводнів, робить його одним з найімовірніших кандидатів на існування позаземного життя у межах Сонячної системи.
Такий океан може підтримувати життя лише за умови стабільності, коли теплові втрати та надходження перебувають у рівновазі. Це забезпечується так званим припливним нагріванням: гравітація Сатурна розтягує й стискає Енцелад під час орбіти, створюючи внутрішнє тепло. Якщо енергії буде замало, поверхнева активність зменшиться, а океан може замерзнути. Якщо її буде забагато, умови в океані радикально зміняться.
“Енцелад є ключовою ціллю в пошуках життя поза Землею, і розуміння довгострокової доступності його енергії є ключовим для визначення, чи може він підтримувати життя”, – каже докторка Джорджина Майлз. Дотепер вимірювання теплових потоків проводилися лише на південному полюсі, а північна півкуля вважалася геологічно “мертвою”. Але дослідники використали дані місії NASA Cassini, порівнявши спостереження північного полюса під час зими 2005 року та літа 2015 року. Вони виміряли, скільки енергії втрачає супутник у процесі перенесення тепла від підземного океану з температурою близько 0°C через крижану оболонку до поверхні супутника з температурою –223 °C.
Інфрачервоні дані Cassini Composite InfraRed Spectrometer показали, що поверхня північного полюса була приблизно значно теплішою, ніж очікувалося, що можна пояснити лише витоком тепла з океану. Виміряний тепловий потік становив 46 ± 4 міліват на м², тобто приблизно дві третини середнього показника тепловтрат земної континентальної кори. У масштабах усього Енцелада це дорівнює близько 35 ГВт, що еквівалентно потужності понад 66 млн сонячних панелей з потужністю 530 Вт.
З урахуванням раніше оціненого тепла, що виходить з південного полюса, загальні втрати сягають близько 54 ГВт. Це майже відповідає прогнозованому тепловому вхідному потоку від припливних сил. Такий баланс означає, що океан Енцелада може залишатися рідким упродовж геологічно тривалих періодів, забезпечуючи стабільне середовище для потенційного зародження життя. Цей новий результат підтверджує довгострокову стійкість Енцелада, що є важливим складником для розвитку життя.
Наступним кроком стане визначення віку океану, тобто чи існує він достатньо довго, аби життя могло розвинутися. Окрім того, команда показала, що теплові дані можуть використовуватись для оцінки товщини крижаного шару. Для північного полюса вона становить 20–23 км, а в середньому по всій поверхні становить 25–28 км, що трохи більше за попередні оцінки. “Дослідження підкреслює необхідність довгострокових місій до океанічних світів, які можуть бути притулком для життя, а також той факт, що дані можуть не розкрити всіх своїх таємниць аж до десятиліть після їх отримання”, – підсумувала докторка Джорджина Майлз.
Читайте також:
- Астрономи відкрили рекордну кількість нових супутників Сатурна
- Ілон Маск планує затінити Сонце за допомогою супутників: Геніальний план чи чергова забаганка?