© ROOT-NATION.com - Використання контенту дозволено за наявністю зворотнього посилання.
Науковці з Європейської південної обсерваторії (ESO) за допомогою потужного радіоінтерферометра ALMA зафіксували надзвичайно стійку температурну структуру на поверхні червоного надгіганта Бетельгейзе. Яскравий північно-східний гарячий осередки утримує свою позицію та інтенсивність уже понад 7 років. Цей факт кидає виклик сучасним комп’ютерним моделям, які описують конвективні процеси всередині масивних світил.
Результати дослідження під керівництвом Bill Dent, детально описані в препринті arXiv та прийняті до публікації в журналі Astronomy & Astrophysics, базуються на порівнянні знімків за 2015 та 2023 роки. У 2023 році астрономи задіяли конфігурацію ALMA з найдовшою базою, що дало змогу досягти кутової роздільної здатності близько 7 мілікутових секунд. Завдяки цьому диск зірки, розташованої за 600 світлових років від Землі з радіусом орієнтовно у 800 разів більшим за сонячний, вдалося розділити на окремі чіткі фрагменти, а не спостерігати як розмиту точку.
У міліметровому діапазоні ALMA фіксує не оптичну фотосферу, а нижню атмосферу, де формується вихідний потік зоряної речовини. Середня температура цього шару становить близько 2300K (або приблизно 2027 °C). Проте спостереження виявили гарячіші зони на північному сході та південному заході, причому північно-східний осередки виявився на 800K розпеченішим за навколишній газ.
Стандартна модель описує зовнішню оболонку надгіганта як бурхливу конвекцію з невеликої кількості велетенських підйомних елементів, які мають підніматися, охолоджуватися, змінювати форму та занурюватися. Однак порівняння з даними 2015 року довело: осередки лишився на своєму місці, тоді як конфігурація навколишнього молекулярного газу (SiO та CO) суттєво змінилася, а випромінювання не виявило ознак обертання, які могли б перетягувати пляму.
Дослідники також зафіксували коливання видимого радіуса Бетельгейзе до 6%, що характеризує її як набряклу зірку з нерівномірною атмосферою. Автори праці припускають, що аномалія може бути пов’язана зі стабільною полярною конвекцією, припливними силами, магнітними ефектами або ж впливом передбачуваного супутника-компаньйона.
Наступні спостереження ALMA мають показати, чи є цей осередки постійною структурою, що змусить повністю переглянути уявлення про фізику зірок перед їхнім перетворенням на наднові.
Читайте також: Наукова сенсація: NASA відкрило новий клас об’єктів – зірку чорної діри