На поверхні Марса, де червонувато-помаранчеві пласти ґрунту зазвичай виглядають однорідними, роверу NASA Perseverance вдалося зафіксувати світлі вкраплення – вибілені фрагменти порід, розкидані в районі кратера Єзеро. Саме вони стали черговим свідченням того, що в далекому минулому на планеті могли існувати вологі оази з тривалими періодами дощів і кліматом, подібним до тропічних зон Землі.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Виявлені ровером Perseverance породи виявилися білим каолінітом – глиною, багатою на алюміній. На Землі вона формується тільки тоді, коли протягом мільйонів років рясні опади вимивають майже всі інші мінерали з порід та осадів. Саме така геологічна картина зазвичай характерна для теплих, надзвичайно вологих регіонів, де дощова вода відіграє ключову роль у трансформації гірських порід.
“В інших місцях Марса такі скелі, ймовірно, є одними з найважливіших відслонень, які ми бачили з орбіти, тому що вони дуже важко утворюються, – кажуть дослідники. – Для цього потрібно так багато води, що ми вважаємо, що це може бути свідченням давнього теплішого і вологішого клімату, де протягом мільйонів років випадали дощі”.
На Землі такі глини найчастіше зустрічаються у тропічних регіонах, у середовищах, які відзначаються густою рослинністю, високою вологістю та постійними опадами. Тому поява каолініту на Марсі, де сьогодні панує холод, сухість і повна відсутність рідкої води на поверхні, є свідченням зовсім інших кліматичних умов, що колись панували на цій планеті.
Знайдені фрагменти, від дрібних камінців до великих брил, поповнюють доказову базу дискусії про марсіанський клімат мільярди років тому. Інструменти SuperCam і Mastcam-Z на ровері допомогли порівняти їх з аналогічними породами на Землі. Ці зразки можуть пролити світло на те, якими були етапи еволюції клімату Марса та яким чином планета перетворилася на нинішню безводну пустелю.
Однак походження цих кам’яних фрагментів залишається загадкою. У районі маршруту Perseverance немає великих утворень каолінітових порід, з яких ці фрагменти могли б походити. При цьому кратер Єзеро, куди ровер прибув у 2021 році, колись містив озеро, приблизно вдвічі більше за озеро Тахо. Породи могли бути принесені річковими потоками, що наповнювали озеро, або ж з’явилися внаслідок потужного удару метеорита, який розкидав уламки по всій території. Поки що команда не має точної відповіді.
Супутникові дані підтверджують, що каолініт у значних кількостях присутній і в інших регіонах Марса. Але через відсутність можливості дістатися до цих ділянок саме невеликі уламки, знайдені Perseverance, залишаються єдиним доступним матеріалом для аналізу того, як вони могли сформуватися.
Команда порівняла марсіанські зразки з породами, знайденими поблизу Сан-Дієго в Каліфорнії та в Південній Африці, і виявилося, що вони напрочуд подібні. На Землі каолініт інколи виникає також у гідротермальних системах, де гаряча вода поступово вимиває мінерали з породи. Але такий процес залишає інший хімічний “почерк”, ніж вимивання дощем протягом тисяч і мільйонів років при нижчих температурах. Саме це допомогло відкинути гіпотезу про гідротермальне походження марсіанських зразків.
Марсіанські породи виступають свого роду “капсулами часу”, зберігаючи інформацію про умови, які існували на планеті мільярди років тому. Йдеться про період, коли вода могла бути ключовим чинником формування середовища, а отже, й потенційним середовищем для появи життя.
Читайте також:
- Вчені NASA вперше зафіксували аномальне викривлення магнітного поля Землі
- Нові дані NASA MRO проливають світло на давню марсіанську загадку