Попередні спостереження показали, що поверхня Марса багата на лід, більшість якого зосереджена біля полюсів. Однак нещодавно космічні апарати Mars Odyssey та ExoMars Trace Gas Orbiter виявили підвищений рівень водню у підповерхневих шарах екваторіальних регіонів планети. Це може свідчити про наявність льоду, який зберігся протягом тривалого часу, якщо його вкрив шар пилу або вулканічного попелу. Тепер вчені намагаються з’ясувати, яким чином Марс зміг накопичити таку кількість льоду у нетиповому для нього регіоні. Одне з можливих пояснень полягає у вулканічній активності, під час якої в атмосферу могли потрапляти значні об’єми водяної пари.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Дослідники використали комп’ютерні моделі клімату Марса, щоб зробити симуляції вивержень вулканів, які, згідно з попередніми даними, відбувалися на планеті від 4,1 до 3 млрд років тому. Моделювання показало, що під час цих вивержень велика кількість водяної пари потрапляла у верхні шари атмосфери, де вона замерзала через низьку температуру та випадала у вигляді льоду. Навіть одне триденне виверження, за підрахунками, могло утворити шар льоду завтовшки до 5 м у безпосередній близькості від вулкана.
“Уявіть, скільки льоду могло утворитися після багаторазових вивержень протягом мільйонів років, – зазначає планетологиня та головна авторка дослідження Сайра Хамід. – Вибуховий вулканізм міг багаторазово засипати низькі широти льодом і попелом, утворюючи глибокі ізольовані відкладення льоду. Це допомагає пояснити сигнали водню, виміряні поблизу екватора”.
Втім, науковиця зауважує, що підвищений рівень водню, виявлений апаратами поблизу екватора, може походити не лише від льодових покладів, а й від певних типів мінералів або інших джерел. Подальші дослідження мають зосередитися на пошуку ознак льоду, вкритого попелом, щоб підтвердити або спростувати можливість його існування в цих регіонах. Якщо ж Марс дійсно має такі льодові відкладення, вони можуть стати надзвичайно цінними для майбутніх людських місій. “Наша робота показує, що вулканічні регіони можуть бути пріоритетними цілями”, – додала Сайра Хамід.
Виверження могли супроводжуватися викидами сірчаної кислоти в атмосферу, яка створювала світловідбивні аерозолі. Це могло призвести до охолодження клімату та настання глобальної “марсіанської зими”, що, своєю чергою, сприяло тривалому накопиченню льоду.
Однак ці ж вулканічні процеси могли виробляти тепло й хімічні сполуки, здатні створювати короткочасні, але потенційно придатні для життя умови. “Ці регіони могли пропонувати тимчасові, але потенційно сприятливі для життя умови, – зазначила планетологиня. – Розуміння того, де і як утворилися ці відкладення льоду і попелу, може допомогти в пошуках минулих або навіть збережених біосигнатур на Марсі“.
Читайте також:
- «Пилові дияволи» на Марсі виявилися сильнішими, ніж вважали вчені
- Нова концепція ядерного двигуна може скоротити час подорожі на Марс