Європейське космічне агентство представило новий погляд на одну з найскладніших і найвиразніших структур, що залишаються після смерті зірки. У межах щомісячної рубрики ESA Hubble Picture of the Month космічний телескоп NASA та ESA Hubble об’єднав свої можливості з телескопом Euclid від ESA, щоб показати туманність Котяче Око, відому також як NGC 6543.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Ця планетарна туманність у сузір’ї Дракона вже багато десятиліть привертає увагу астрономів своєю складною, багатошаровою будовою. Вимірювання місії Gaia від ESA визначили її відстань приблизно у 4300 світлових років.
Назва «планетарні туманності» виникла через їхню округлу форму, яку спостерігачі бачили у ранні телескопи. Насправді ж ідеться про розширювані оболонки газу, викинутого зірками на завершальних етапах їхньої еволюції. Саме дослідження туманності Котяче Око у 1864 році дозволило вперше з’ясувати її справжню природу. Аналіз спектра світла показав характерне випромінювання окремих молекул, притаманних газу, що дало змогу відрізнити планетарні туманності від зірок і галактик.
На новому зображенні об’єкт постає завдяки поєднанню даних Hubble та Euclid, підкреслюючи складність процесів, які супроводжують загибель зірки. Хоча Euclid створений насамперед для картографування далекого Всесвіту, він зафіксував Котяче Око під час своїх глибоких оглядових спостережень. У широкому полі зору в ближньому інфрачервоному та видимому діапазонах видно дуги й ниткоподібні структури яскравої центральної області, що розташовані в ореолі різнокольорових газових фрагментів, які віддаляються від зірки.
Це кільце було викинуте на попередньому етапі еволюції, ще до формування основної центральної частини туманності. Уся структура чітко вимальовується на тлі безлічі далеких галактик, демонструючи, як локальні астрономічні об’єкти співіснують із найвіддаленішими куточками космосу в сучасних оглядових дослідженнях.
У межах цього широкого огляду Hubble зосереджується на самому центрі розбурханого газу, надаючи знімки з високою роздільною здатністю у видимому світлі та додаючи додаткову деталізацію до центральної частини. Отримані дані розкривають складну мозаїку концентричних оболонок, струменів газу, що рухаються з великою швидкістю, та щільних вузлів, сформованих ударними взаємодіями. Їхня химерна, майже сюрреалістична форма вражає деталізацією. Вважається, що ці структури зберігають свідчення епізодичних втрат маси центральною зорею, створюючи своєрідний космічний літопис її фінальних стадій розвитку.
Поєднання детального фокусу Hubble з глибокими спостереженнями Euclid не лише підкреслює витончену будову туманності, а й дозволяє розглядати її у ширшому космічному контексті. Разом ці місії формують взаємодоповнюючу картину NGC 6543, розкриваючи тонку взаємодію між процесами завершення зоряного життя та безмежним простором, що її оточує.
Читайте також:
- Космічна таємниця: Як галактика M82 могла створити надпотужний промінь Amaterasu
- NASA Hubble зафіксував останні миті життя зірки у вражаючій деталізації