Окрилена нещодавньою успішною воєнною блокадою Ормузької протоки, іранська влада націлилася на стратегічну артерію глобальної економіки – підводні комунікаційні кабелі. Ці магістралі, прокладені по дну стратегічної акваторії, забезпечують колосальні обсяги фінансового та інтернет-трафіку між європейськими, азійськими країнами та державами Перської затоки.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Офіційний Тегеран планує змусити найбільші світові технологічні корпорації платити за транзит даних через цей регіон. Водночас у медіаресурсах, пов’язаних із державою, уже лунають завуальовані попередження про можливі перебої в роботі мережі, якщо іноземні фірми відмовляться виконувати нові вимоги. Минулого тижня іранські парламентарі детально обговорювали відповідну ініціативу, яка безпосередньо зачіпає інтереси підводних ліній, що з’єднують арабський світ із Європою та Азією.
Читайте також: AERONAUT – про все, що літає вище землі: авіація, БПЛА та дрони, ракети та космос
Військове керівництво Ісламської Республіки в особі речника Ебрахіма Золфагарі публічно підтвердило намір запровадити збори за експлуатацію інтернет-магістралей. Преса, підконтрольна Корпусу вартових ісламської революції, уточнює, що впровадження цієї схеми збагачення зобов’яже таких гігантів, як Google, Microsoft, Meta та Amazon, підпорядковуватися місцевому законодавству. Крім того, оператори глибоководних ліній зв’язку будуть змушені купувати спеціальні ліцензії, а ексклюзивне право на проведення ремонтних та профілактичних робіт отримають суто іранські підприємства. Хоча деякі з перелічених корпорацій інвестували значні кошти в розвиток кабельної мережі Ормузької протоки та Перської затоки, наразі немає точної інформації щодо того, чи проходять ці комунікації безпосередньо через територіальні води Ірану.
Реалізація цієї примусової стратегії залишається під питанням, оскільки американські санкції суворо забороняють технологічним компаніям здійснювати будь-які фінансові транзакції на користь Тегерана. Через це міжнародний бізнес цілком може сприймати подібні заяви як звичайний політичний блеф і демонстрацію сили, а не як реальний план дій. Проте іранські державні ЗМІ продовжують натякати на ризики пошкодження інфраструктури, що здатне паралізувати транскордонну передачу даних на трильйони доларів та підірвати стабільність усього глобального інтернету. На тлі побоювань щодо можливого відновлення бойових дій після повернення американського президента Дональда Трампа з Китаю, Тегеран намагається продемонструвати наявність потужних інструментів впливу, які виходять далеко за межі традиційного військового протистояння. Таким чином країна прагне конвертувати своє вигідне географічне положення в довгострокові економічні дивіденди та геополітичну вагу.
Підводні лінії зв’язку є фундаментом сучасної глобальної мережі, що забезпечує перенесення левової частки світової інформації. Будь-які ворожі дії проти них не просто сповільнять швидкість мережі, а створять серйозну загрозу для банківського сектору, військового зв’язку, хмарних інфраструктур AI, віддаленої роботи, онлайн-ігор та стримінгових платформ. Представниця Bloomberg Economics Діна Есфандіарі зазначає, що подібний шантаж є частиною ширшої оборонної концепції режиму, спрямованої на демонстрацію контролю над протокою задля власного виживання. За її словами, Тегеран намагається створити такі колосальні ризики для світової економіки, щоб ніхто у світі більше не наважився на нього напасти.
Через Ормузьку протоку пролягає кілька ключових міжконтинентальних ліній. Як пояснює Мустафа Ахмед, провідний аналітик еміратського Habtoor Research Center, міжнародні консорціуми тривалий час намагалися уникати іранської зони через безпекові ризики, тому більшість комунікацій скупчена у вузькому коридорі ближче до узбережжя Оману. Однак директор з досліджень компанії TeleGeography Алан Моулдін зауважує, що дві великі системи – Falcon та Gulf Bridge International (GBI) – усе ж перетинають територіальні води Ірану. Хоча прямих погроз диверсій з боку Тегерана не лунало, риторика посадовців та медіа чітко вказує на бажання покарати союзників США у регіоні за допомогою методів асиметричної війни. Корпус вартових ісламської революції, який має у своєму розпорядженні бойових плавців, компактні субмарини та підводні безпілотні апарати, здатний спричинити масштабну цифрову кризу на кількох континентах.
Наслідки потенційної атаки відчують усі сусідні арабські країни, де можуть виникнути проблеми з інтернетом, що зашкодить експорту нафти й газу, а також фінансовим операціям. В Індії під загрозою опиниться величезна індустрія аутсорсингу, чиї збитки вимірюватимуться мільярдами доларів. Ця протока є критично важливим вузлом між азійськими цифровими центрами на кшталт Сінгапуру та європейськими наземними станціями, тому аварія загальмує фінансові торги та міжнародні розрахунки, а Східна Африка взагалі ризикує опинитися в повній ізоляції. Ситуація погіршиться, якщо проіранські сили застосують аналогічні методи у Червоному морі, як це вже було у 2024 році, коли пошкодження трьох кабелів якорем підбитого єменськими хуситами судна вивело з ладу чверть регіонального інтернет-трафіку. Втім, фахівці TeleGeography заспокоюють, що станом на 2025 рік лінії в Ормузькій протоці забезпечували менше ніж 1% загальносвітової міжнародної пропускної здатності.
Історія кабельного протистояння налічує майже два століття, починаючи з першої трансатлантичної телеграми 1858 року між королевою Вікторією та президентом Джеймсом Б’юкененом. Сучасне оптичне волокно здатне передавати обсяги даних, еквівалентні 150 мільйонам телефонних розмов одночасно. Практика нищення таких ліній відома ще з Першої світової війни, коли Британія ізолювала Німеччину від її військ, перерізавши телеграфні дроти. Сьогодні більшість аварій минають непомітно завдяки можливості оперативного переспрямування інформаційних потоків іншими маршрутами. Проте масштабна атака матиме катастрофічні наслідки через абсолютну залежність людства від цифрових даних. До того ж воєнні дії в регіоні ускладнять ремонтні роботи, оскільки спеціалізовані судна мають тривалий час стояти нерухомо над місцем аварії, а з п’яти таких кораблів у Перській затоці наразі залишився лише один.
Намагаючись легітимізувати свої вимоги, іранські ЗМІ посилаються на Конвенцію ООН з морського права 1982 року, яка регулює використання підводних комунікацій. Іран підписав, але не ратифікував цей документ, проте він визнається частиною звичаєвого міжнародного права. Стаття 79 конвенції дозволяє прибережним державам встановлювати умови для прокладання ліній у своїх територіальних водах. Як приклад Тегеран наводить Єгипет, який заробляє сотні мільйонів доларів на транзитних зборах завдяки Суецькому каналу. Однак юристи зазначають, що Суецький канал є штучною артерією на єгипетській території, тоді як Ормузька протока – це природний водний шлях з іншим правовим статусом. Професорка міжнародного права Іріні Папаніколопулу підкреслює, що стосовно чинних кабелів Іран зобов’язаний дотримуватися раніше підписаних угод, хоча для нових ліній у своїх територіальних водах він дійсно має право диктувати власні умови.
Читайте також:
- Все про український лазерний комплекс “Тризуб”: Від полігону до фронту
- Війна в Ірані вдарила по ринку електроніки: Ключові компоненти стрімко дорожчають