На честь третьої річниці наукової місії космічного телескопа Джеймса Вебба астрономи здійснили нові спостереження туманності Котяча лапа, вона ж NGC 6334. Це одна з найбільших локальних областей активного зореутворення. Цього разу телескоп зазирнув глибше, ніж будь-коли, у структуру туманності, розкриваючи нові деталі внутрішніх процесів.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Для дослідження було використано інструмент NIRCam телескопа Вебба, який дозволив сфокусуватися на конкретній частині туманності. Але цей маленький фрагмент уособлює всю глибину та масштаб трирічної наукової діяльності обсерваторії.
Процес переходу від гігантських молекулярних хмар до утворення масивних зірок охоплює кілька складних етапів, багато з яких досі залишаються загадкою для науки. Туманність Котяча лапа, розташована на відстані близько 4000 світлових років у сузір’ї Скорпіона, надає ідеальну можливість детально вивчити динамічний механізм формування зірок.
Інфрачервоні спостереження, які здійснює телескоп Вебба, є логічним продовженням досліджень, проведених раніше космічними телескопами Габбл і Спітцер, які вивчали цю область у видимому та інфрачервоному діапазонах. Але виняткова роздільна здатність Вебба дозволяє побачити досі недоступні структури, якими багата Котяча лапа: масивні молоді зірки у хмарах газу й пилу, що утворюють випромінювання, відображене у синьому кольорі. Ці зорі з коротким, але інтенсивним життєвим циклом виконують вирішальну роль у загальному сценарії розвитку регіону.
Верхня центральна частина зображення отримала умовну назву “Оперний театр” через її ярусну, округлу структуру. Джерело блакитного світіння найімовірніше знаходиться в нижній частині області – це може бути як випромінювання від яскравих жовтуватих зірок, так і світло від прихованого джерела, захованого за щільною хмарою темного пилу. Трохи нижче видно масивну жовту зірку з дифракційними променями. Ця зоря розчистила простір довкола себе, але не змогла повністю розсіяти навколишній матеріал, залишивши навколо оболонку з газу і пилу.
Ліворуч від “Оперного театру” можна помітити малозоряну область у формі камертона. Вона вказує на щільні нитки пилу, які приховують зорі, що тільки-но формуються, блокуючи світло від об’єктів на задньому плані. У центрі розташовані яскраво-червоні скупчення, розсіяні серед коричневого пилу. Це осередки утворення нових масивних зірок, хоча й поки що затуманені газом і пилом.
Деякі блакитно-білі зірки, наприклад, в нижньому лівому куті, виділяються особливою чіткістю, оскільки їхнє випромінювання вже очистило простір між ними й телескопом. Ближче до нижнього краю розташовані компактні пилові нитки – це щільні структури, що витримали інтенсивне зоряне випромінювання, і всередині них потенційно утворюються протозірки. Праворуч від них видно невелику жовту область, яка вказує на присутність прихованої масивної зорі, світло від якої проривається крізь матеріал. Яскраві блакитно-білі зорі, хоча й переважно розташовані на передньому плані, можуть бути частиною ширшої структури туманності.
Але особливо привертає увагу яскравий червоно-помаранчевий овал у верхньому правому куті. Мала кількість видимих зірок позаду нього свідчить про високу щільність цього регіону, що перебуває на ранній стадії зореутворення. Наявність кількох відкритих та прихованих зірок у цій області сприяє внутрішньому освітленню хмари. Внизу ліворуч можна побачити ударну хвилю – це слід від енергійного викиду матеріалу з прихованого джерела.
Упродовж третього року роботи телескоп Джеймса Вебба продовжував реалізовувати амбітну наукову програму. Він виявив несподівано інтенсивне випромінювання водню в далекій галактиці GZ-z13-1, яка сформувалася всього через 330 млн років після Великого вибуху. Коронограф Вебба дозволив зробити прямі знімки екзопланет системи HR 8799, даючи змогу вивчити умови їхнього формування. Також астрономи виявили потенційну нову екзопланету в уламковому диску зірки TWA 7.
Крім того, значущим науковим проривом стало відкриття молодих коричневих карликів за межами Чумацького Шляху. Це дало змогу отримати захопливе зображення зоряного скупчення NGC 602 із вражаючою панорамою іонізованого газу.
Читайте також:
- Телескоп ESO зафіксував проліт міжзоряного об’єкта 3I/ATLAS через Сонячну систему
- Майбутнє телескопів Габбл і Вебб: чи вплине бюджет Трампа на знакові місії NASA