© ROOT-NATION.com - Використання контенту дозволено за наявністю зворотнього посилання.
Спіральний диск Чумацького Шляху міг повністю перекинутися на 90 градусів у минулому, що згодом позначилося на орбіті, якою Сонячна система рухається навколо центральних областей нашої галактики. Про це свідчать результати дослідження міжнародної групи науковців під керівництвом Кирила Батракова з Даремського університету, оприлюднені під час Національної астрономічної зустрічі Королівського астрономічного товариства у Бірмінгемському університеті.
Читайте також: AERONAUT – про все, що літає вище землі: авіація, БПЛА та дрони, ракети та космос
Структура спіральних галактик, подібних до Чумацького Шляху, зазвичай складається з 2 основних елементів: диска з більшістю зірок, газом і центральною чорною дірою, а також розсіяного гало з давніх світил, яке його оточує. Завдяки вимірюванням місії Gaia від ESA з’ясувалося, що зірки в гало обертаються повільніше за речовину всередині диска.
Використовуючи суперкомп’ютерне моделювання, дослідники відстежили еволюцію 25 схожих на Чумацький Шлях галактик упродовж 1 млрд років. Науковці виявили, що системи з повільно обертаними гало пережили лобові зіткнення з іншими космічними об’єктами, а їхні диски у певний період змінили орієнтацію.
За словами Кирила Батракова, у минулому Чумацький Шлях зазнав масштабного лобового зіткнення з карликовою галактикою Гайя-Сосиска-Енцелад (Gaia-Sausage-Enceladus), маса якої перевищувала масу Сонця у понад 10 млрд разів. Ця подія сталася від 8 млрд до 11 млрд років тому. Під час катастрофи гравітація Чумацького Шляху розірвала галактику-нападника, а її зірки витягнулися у видовжені потоки у формі сосисок, увійшовши до складу нашого гало.
Утім, моделювання показало, що окрім зіткнення, диск Чумацького Шляху також міг перекинутися самостійно. Як зазначив дослідник у коментарі для Space.com, за цими поворотами можуть стояти різні механізми, і наразі вчені продовжують з’ясовувати точну механіку цього процесу.
Обидва чинники – зіткнення та поворот диска – сповільнили обертання гало. Коли площина диска змінюється відносно навколишнього простору, гало не може миттєво підлаштуватися і потребує часу для синхронізації, через що його обертання стає менш узгодженим відносно нової орієнтації диска.
Науковці наголошують: якщо перевертання диска відбулося за існування Сонячної системи, це означає, що більшість зірок, включно з Сонцем, колись рухалися зовсім іншими траєкторіями, а поточне розташування нашої системи не завжди було стабільним.
Читайте також: Привиди Чумацького Шляху: Вчені викрили чотирьох зоряних мерців прямо під носом у Землі