Вчені вперше створили детальну карту давніх річкових басейнів Марса, що охоплюють величезні простори. Вони можуть виявитися одним з найперспективніших напрямів пошуку слідів давнього життя.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
До того, як Червона планета перетворилася на холодну пустелю, її поверхню формували потоки води. Протягом десятиліть учені знаходили на Марсі натяки на його водне минуле: пересохлі річища, долини, прорізані потоками, та каньйони, утворені в результаті прориву води через краї кратерів. Усе це свідчило про те, що Марс колись був більш схожим на Землю. Проте, хоча було описано тисячі окремих річищ, залишалося незрозумілим, як вони взаємопов’язані та чи існували на планеті масштабні річкові системи, подібні до тих, які на Землі забезпечують надзвичайно багаті екосистеми.
Професор Тімоті Ґудж з Техаського університету в Остіні зазначив, що науковці давно знали про існування річок на Марсі, але не мали уявлення, наскільки розгалуженими та узгодженими були ці системи у планетарному масштабі. У новому дослідженні він та його колеги зібрали воєдино десятки років орбітальних спостережень і раніше створені карти річкових долин, озерних западин та каньйонів, використавши дані апарата Mars Odyssey, який вивчив понад 90% поверхні Марса. Вчені простежили, як ці фрагменти колись об’єднувалися між собою, визначивши цілі дренажні мережі.
“Ми зробили найпростіше, що можна було зробити – просто склали мапу та з’єднали їх, – заявив докторант кафедри наук про Землю та планети Університету Остіна Абдалла Закі, який очолював нове дослідження. У регіонах, де ударні кратери або мільярди років ерозії спотворили стародавній ландшафт, дослідники зробили висновок про те, як колись текли річки, вивчивши топографію навколишніх долин.
Отримана картина свідчить, що ранній Марс складався з низки відокремлених водозборів, але водночас кілька гігантських басейнів виконували роль своєрідних “конвеєрів”, які переносили поживні речовини та потенційні біосигнатури на величезні відстані. Команда виокремила 16 таких великих систем, площа кожної з яких перевищувала 100 тис. км². Загальна площа цих давніх мереж сягала приблизно 4 млн км², що становить близько 5% стародавньої поверхні Марса. Науковці вважають, що це мінімальна оцінка, адже чимало слідів зникли внаслідок ерозії та падінь астероїдів.
На Землі тектонічна активність створює гори та глибокі низовини, які направляють і з’єднують річкові системи. На Марсі таких процесів не було, тож замість майже сотні великих басейнів, як на Землі, науковці виявили лише 16. Попри це, саме вони можуть бути найціннішими регіонами для майбутніх досліджень. Вчені виявили, що саме ці 16 басейнів переносили майже половину всього осаду, який колись транспортували річки Марса. Один з них, що живив величезний каньйон Ma’adim Vallis, відповідав приблизно за 15% цього обсягу.
На Землі великі річкові системи є центрами біорізноманіття, де вода протікає через різні типи порід і створює тривалі, багаті на хімічні реакції середовища. Марсіанські мегабасейни, ймовірно, виконували подібну функцію в епоху, коли рідка вода була звичайним явищем. І якщо життя на Марсі колись зароджувалося, то саме ці давні “річкові магістралі” можуть зберігати його сліди. Тривале переміщення води збільшує кількість взаємодій з породами та підвищує шанси на появу хімічних маркерів, які можуть свідчити про життя.
Автори дослідження наголошують, що нова мапа може стати корисним навігатором для майбутніх марсіанських місій, особливо тих, що зосереджені на пошуку хімічних ознак життя чи підготовці програм повернення зразків на Землю. Питання вибору місця для таких місій має особливу вагу.
Читайте також:
- Вчені створили тактильний дисплей, який «оживає» під пальцями
- Китайські астронавти місії Shenzhou-20 повернулися на Землю на іншому кораблі