Астрономи повідомили про відкриття нового седноїда – рідкісного класу об’єктів на околиці Сонячної системи, що рухаються по далеких і майже незмінних орбітах. Об’єкт отримав офіційне позначення 2023 KQ14, а неофіційно – «Амоніт». Його перигелій (найближча точка орбіти до Сонця) становить 66 астрономічних одиниць, а велика піввісь – 252 а.о. Це робить «Амоніт» четвертим відомим седноїдом і об’єктом з третім за віддаленістю перигелієм серед усіх тіл з великою піввіссю понад 200 а.о.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
«Амоніт» був виявлений в рамках проєкту FOSSIL II за допомогою 8,2-метрового телескопа Subaru на Гаваях. Спочатку його рух простежили протягом п’яти місяців, але цього було недостатньо для надійного визначення орбіти. Тоді астрономи звернулися до архівних даних і отримали додаткові спостереження з Канадсько-франко-гавайського телескопа. В результаті вдалося побудувати орбіту на основі 10-річної дуги руху – надзвичайно рідкісне досягнення для таких далеких об’єктів.
Повна невідповідність існуючим моделям, що пояснюють походження седноїдів, робить «Амоніт» особливо цікавим об’єктом. Раніше вважалося, що орбіти таких тіл могли бути «витягнуті» гравітацією гіпотетичної Дев’ятої планети – масивного об’єкта, що знаходиться на відстані в сотні астрономічних одиниць. Згідно з цими теоріями, орбіти Седни, 2012 VP113 і Лелеакухонуа вибудовуються в своєрідний кластер. Але орбіта «Амоніта» спрямована в протилежну сторону. У сценаріях, де Дев’ята планета дійсно існує і групує інші седноїди, «Амоніт» в більшості випадків втрачає стійкість і залишає Сонячну систему. Це робить його існування серйозним аргументом проти існування Дев’ятої планети.
Моделювання орбіт показало, що «Амоніт» стабільний протягом як мінімум 4,5 млрд років – практично з моменту формування Сонячної системи. Його орбіта залишається незмінною і не перетинає траєкторії великих планет, включаючи Нептун. Це також дозволяє відкинути гіпотезу про поступовий дрейф орбіти під дією галактичних припливів або випадкових зоряних зближень.
Крім того, «Амоніт» вперше заповнює «перигелійну прогалину» – область орбіт між 50 і 75 а.о., де раніше не вдавалося знайти жодного стабільного об’єкта. Його знаходження в цьому проміжку підтверджує, що така зона не є артефактом спостережень, а являє собою реальну, але поки що погано вивчену область кластеризації транснептунових об’єктів.
Примітно, що при ретроспективному аналізі орбіт усіх чотирьох седноїдів (у тому числі «Амоніта») виявилося, що ~4,2 млрд років тому їхні орбіти могли бути вибудувані в один кластер. Це може свідчити про гравітаційний вплив якоїсь планети в минулому – можливо, об’єкта, який пізніше був викинутий із системи. Однак рівень статистичної значущості цього сценарію поки що не дотягує до надійних висновків.
Відкриття «Амоніта» не спростовує повністю ідею про Дев’яту планету, але якщо така планета та існує, то її параметри повинні бути переглянуті. Більш імовірно, що вона обертається по набагато більш віддаленій орбіті – з великою піввіссю близько 500 а.о. або більше. В іншому випадку її гравітація не змогла б зберегти орбіту «Амоніта» стабільною.
Автори підкреслюють, що необхідні нові спостереження і відкриття, щоб скласти повну картину далекого поясу Сонячної системи. Кожен новий седноїд може стати ключем до розуміння, як формувалися її зовнішні області – під дією невідомої планети, іншої зірки або іншої події ранньої історії Сонячної системи.
Читайте також:
- Астрономи знайшли транснептуновий об’єкт із рідкісною траєкторією
- Астрономи вперше стали свідками зародження нової планетної системи