Infinix Note 12
spot_img
Root NationНовиниНовини ITУ теорії формування планет знайдено ваду

У теорії формування планет знайдено ваду

-

Наукове дослідження походження планет Сонячної системи розпочалося у середині XVIII століття. Спираючись на роботу шведського мислителя Емануеля Сведенборга, відомий німецький філософ Іммануїл Кант припустив, що Сонце і його маленьке планетарне сімейство виросли з великої первинної хмари, що обертається. Кант назвав це Urnebel, що по-німецьки означає туманність. Пізніше ця ідея була вдосконалена французьким математиком та астрономом П’єром Лапласом, і з того часу до неї було внесено ще багато доповнень та виправлень. І сучасні вчені вважають, що здебільшого теорія була на правильному шляху.

AB Aurigae b
«Первинні хмари» пилу та газу, які утворюють планети, в туманності Оріона

Таким чином, спираючись на цю теорію, вийшла модель, яка є тріумфальним синтезом ниток з геології, хімії, фізики та астрономії, і, здавалося б, у неї є всі підстави на існування. Ця модель накладалася і на планети за периметром нашої Сонячної системи.

Однак відкриття планет навколо далеких зірок у 1990-х роках дало зрозуміти, що картина набагато складніша, ніж вчені раніше думали. Нові планети зовсім не вписувалися в модель — космос, як виявилося, не так дбав про те, що відбувається тут, навколо нашого маленького Сонця.

AB Aurigae b

Але незважаючи на це, один із найголовніших фізичних компонентів планетобудівного механізму, який відповідає за формування таких гігантських газових планет, як Юпітер та Сатурн, витримав випробування часом — це ідея «акреції ядра».

Акреція ядра починається з газів і мікроскопічних порошинок, які, як вважається, складають типову первинну хмару Канта (яка має форму сплющеного диска, що обертається, з молодою зіркою в центрі). Пилинки злипаються один з одним у більші частинки, потім у гальку, каміння і далі каскадом в «дитячі планети» або «планетезималі». Коли така грудка стає досить великою, вона досягає критичної точки. Гравітаційне тяжіння тепер допомагає планеті-ембріону швидко втягувати газ, пил та інші згустки, розчищаючи свій орбітальний шлях та вирізаючи круговий зазор у диску. Це один із знакових тріумфів сучасної астрономії, що саме такі «дискові щілини», передбачені теорією, тепер спостерігаються та вивчаються у космосі.

AB Aurigae b

А от замислитися над вірністю теорії формування планет учених змусив гарячий газовий гігант, схожий на Юпітер, який вони застали у процесі формування навколо зірки приблизно за 500 світлових років від Землі.

Зірка, біля якої виявлено зародок планети, зветься AB Aurigae (AB Візничого). Вона прославилася в астрономічних колах завдяки гарному, складному спіральному диску, що її оточує. Але досі доказі формування планети були відсутні.

AB Aurigae
Диск навколо AB Aurigae. Планета, що формується – яскрава крапля внизу

І ось завдяки спостереженням вона була виявлена. І дістала назву AB Aurigae b. Наразі вона оточена густим вихровим ореолом з пилу та газу серед контрольних спіралей та хвиль, що вказують на гравітаційний колапс. Планета знаходиться від своєї зірки на відстані, яка у 93 рази перевищує відстань від Сонця до Землі. Що далеко за межами області, де традиційна теорія акреції ядра могла б пояснити її утворення. Отже, це відкриття дає переконливі докази альтернативної теорії гравітаційного колапсу.

Ви можете допомогти Україні боротися з російськими окупантами. Найкращий спосіб зробити це – пожертвувати кошти Збройним Силам України через Savelife або через офіційну сторінку НБУ.

Читайте також:

Джерелоthenextweb

Інші статті

Підписатися
Сповістити про
guest

0 Comments
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі