“Бізнес на крові”: AMD, Intel та Texas Instruments у центрі скандалу щодо війни в Україні

Невже американські виробники AMD, Intel та Texas Instruments причетні до вбивств цивільних в Україні? Давайте розбиратись.

Конфлікт в Україні набирає нових форм. І знову виходить за межі фронту – у суди США. Українські цивільні постраждалі від російських атак подали серію судових позовів проти трьох найбільших американських виробників мікрочипів – Intel, AMD та Texas Instruments, а також проти дистриб’ютора Mouser Electronics. Вони намагаються встановити відповідальність корпорацій за те, що їхні продукти опинилися у військових системах агресора.

Також цікаво: Трамп vs Microsoft: Конфлікт, який може вибухнути скандалом

Чипи війни: позови проти Кремнієвої долини

Суть звинувачень зводиться до системної участі західних технологій у війні проти України. За твердженням позивачів, мікрочипи американського виробництва були виявлені у складі російських ударних дронів, крилатих ракет Х-101, балістичних ракет “Іскандер-М”, а також іранських безпілотників типу Shahed, які Росія масово застосовує для атак на українські міста. Протягом кількох років ці системи стали інструментом терору проти цивільного населення. Вони використовувалися для ударів по житлових кварталах, енергетичній інфраструктурі, лікарнях і транспортних вузлах, що призвело до сотень загиблих та тисяч поранених мирних мешканців.

Позови, подані від імені постраждалих українців, акцентують увагу не лише на факті присутності американських компонентів у російській зброї, а й на характері поведінки самих виробників. Адвокати застосовують юридичний термін willful ignorance – “умисне ігнорування”. Йдеться про ситуацію, коли компанії не можуть прикриватися незнанням, оскільки за сукупністю обставин вони знали або принаймні мали знати, що їхня продукція потрапляє до країни-агресора та використовується у військових цілях.

Серед відповідачів – три великі корпорації Кремнієвої долини, які є ключовими гравцями глобального ринку напівпровідників. Позивачі стверджують, що їхні мікрочипи використовувалися в системах навігації, наведення та управління озброєнням, без яких сучасні ракети й безпілотники не здатні функціонувати. Йдеться не про випадкові або поодинокі порушення, а про стійкі ланцюги постачання, які, попри санкції та експортні обмеження, продовжували працювати через посередників, “сірі” схеми реекспорту та треті країни.

Юристи наголошують: у сучасному світі високих технологій виробник несе відповідальність не лише за якість продукції, а й за контроль кінцевого використання, особливо коли йдеться про компоненти подвійного призначення. На їхню думку, компанії обмежилися формальним дотриманням правил, не запровадивши дієвих механізмів відстеження, аудиту та блокування ризикових поставок. Саме ця пасивність, за логікою позову, і стала формою умисного ігнорування наслідків.

Таким чином, справа виходить за межі окремих судових позовів. Вона ставить принципове питання: де закінчується комерційна нейтральність і починається співвідповідальність за воєнні злочини, якщо цивільні технології стають критичною складовою зброї, яка вбиває мирних людей.

Також цікаво:  Як Тайвань, Китай і США борються за технологічне домінування: велика війна чипів

Документовані випадки атак

Позови спираються не на абстрактні звинувачення, а на п’ять конкретних, ретельно задокументованих епізодів, у яких юристи простежують прямий ланцюг між застосуванням високоточної зброї та використанням у ній мікрочипів західного виробництва. Кожен із цих ударів мав чітко визначену цивільну ціль і став частиною системної кампанії залякування населення України.

• Березень 2023 року – Ржищів.
  Іранський безпілотник Shahed влучив у студентський гуртожиток. Загинули щонайменше дев’ятеро людей, десятки отримали поранення. Атака стала показовою: жодного військового об’єкта поблизу не було, а сам удар відбувся вночі, коли в будівлі перебували люди.
• Квітень 2023 року – Умань.
  Крилата ракета Х-101 зруйнувала багатоповерховий житловий будинок. Загинули 23 цивільні особи, серед них діти. Цей епізод став одним із найбільш резонансних прикладів застосування високоточної зброї не по військових цілях, а по житловій забудові в глибокому тилу.
• Червень 2023 року – Кривий Ріг.
  Ракетний удар по цивільній інфраструктурі забрав життя 12 людей. Місто, віддалене від лінії фронту, вкотре стало мішенню демонстративного насильства, метою якого було не досягнення військового ефекту, а психологічний тиск на населення.
• Липень 2024 року – Київ.
  Удар по дитячій лікарні «Охматдит» став символом повного ігнорування міжнародного гуманітарного права. Загинули 33 людини, серед них пацієнти та медичний персонал. Об’єкт, який перебуває під особливим захистом міжнародних конвенцій, був уражений навмисно і цілеспрямовано.
• Квітень 2025 року – Кривий Ріг.
  Балістична ракета «Іскандер» влучила в дитячий майданчик у житловому районі. Загинули 20 осіб, з них дев’ятеро – діти. Цей удар став одним із найбільш шокуючих прикладів ескалації терору проти цивільних, коли ціллю стали навіть не будинки, а простір дитячого життя.

У сукупності ці епізоди, на думку позивачів, формують доказову базу прямого причинно-наслідкового зв’язку між використанням компонентів американського виробництва та масовою загибеллю цивільного населення. Йдеться не про випадкові трагедії, а про повторюваний патерн, у якому високі технології стають частиною механізму воєнних злочинів.

Також цікаво: Windows як агентна операційна система: Сучасний стан та перспективи

Як продукція потрапляла до арсеналу РФ

За версією позивачів, мікрочипи американського виробництва не потрапляли до російського військово-промислового комплексу напряму. Натомість використовувалися багаторівневі ланцюги постачання, вибудувані через мережу посередників у третіх країнах – насамперед у Китаї, Ірані та Болгарії, а також через відкриті онлайн-платформи з продажу електронних компонентів. Саме така фрагментована структура, на думку юристів, дозволяла обходити формальні експортні обмеження та зберігати зовнішню видимість легальності угод.

Окрему роль, за матеріалами справи, відігравали онлайн-продажі дрібними партіями, які фактично унеможливлювали відстеження кінцевого споживача. Через такі канали критично важливі компоненти подвійного призначення потрапляли до зброярських програм РФ без прямих контрактів і без очевидних порушень у документації. Це створювало зручний простір для так званої “санкційної сірої зони”, де відповідальність розмивається між виробником, дистриб’ютором і посередником.

Позивачі наголошують: інструменти для жорсткішого контролю існували. Виробники могли впровадити розширені процедури перевірки кінцевого користувача, обмежити продажі чутливих компонентів через відкриті платформи, посилити аудит дистриб’юторів у країнах підвищеного ризику та застосувати технічні механізми відстеження партій. Однак цього зроблено не було, що, за логікою позову, і становить основу звинувачень в умисному ігноруванні ризиків.

Аналітики ж розглядають цю ситуацію ширше – як індикатор системних слабких місць глобальної логістики високотехнологічних компонентів. Справа оголює проблему, коли санкційні режими формально існують, але в умовах глобалізованого ринку напівпровідників виявляються недостатньо ефективними. У результаті цивільні технології, створені для розвитку цифрової економіки, без істотних бар’єрів інтегруються у воєнний арсенал країни-агресора.

У цьому сенсі йдеться не лише про відповідальність окремих компаній, а про виклик усій архітектурі міжнародного контролю за технологіями подвійного призначення, який війна в Україні показала як вразливий і запізнілий.

Також цікаво: 

• Про квантові комп’ютери простими словами
• Телепортація з наукової точки зору та її майбутнє

Юридична сторона процесу

Позови подані відповідно до законодавства штату Техас – юрисдикції, де розташовані або ведуть значну діяльність ключові відповідачі. Вибір саме цього штату не є випадковим: техаське право передбачає розширені можливості притягнення корпорацій до відповідальності у випадках, коли їхні дії або бездіяльність призвели до загибелі цивільних осіб за межами США.

Юридичні вимоги включають кілька взаємопов’язаних підстав:

• Недбалість і груба недбалість – позивачі стверджують, що компанії не вжили базових і підвищених заходів контролю, попри очевидні ризики використання їхньої продукції у військових цілях країною-агресором.

• Неправомірна смерть (wrongful death) – вимоги подані від імені родичів загиблих цивільних, які стали жертвами атак із застосуванням озброєнь, що містили компоненти американського виробництва.

• Порушення обов’язку діяти належно (duty of care) – ключовий елемент позовів, який покладає на виробників відповідальність не лише за сам продукт, а й за передбачувані наслідки його використання, якщо ризики були очевидними або системними.

Юристи наголошують: справа виходить за межі класичного корпоративного спору. “Цей процес ставить перед виробниками технологій фундаментальне питання – де проходить межа між бізнес-процесами, етичною відповідальністю та дотриманням міжнародних норм“, – зазначають представники позивачів. На їхню думку, у світі глобалізованих ланцюгів постачання компанії не можуть обмежуватися формальним виконанням регуляторних вимог, ігноруючи очевидні гуманітарні ризики.

Правники також підкреслюють потенційно прецедентний характер цих позовів. У разі успіху вони можуть змінити підхід до відповідальності технологічних корпорацій, змусивши їх переглянути політики експорту, посилити контроль дистриб’юторів і впровадити реальні механізми відстеження кінцевого використання критичних технологій. Фактично йдеться про спробу юридично закріпити принцип: технологічна нейтральність не звільняє від відповідальності, коли її наслідком стає загибель цивільних.

Також читайте: Зброя української перемоги: ОТРК 1КР1 “Сапсан”

Реакція компаній

Публічні відповіді фігурантів справи суттєво різняться – як за тональністю, так і за ступенем відкритості. Це лише підкреслює складність правової та репутаційної площини, в якій опинилися відповідачі.

Intel у своїй офіційній позиції заявила, що після початку повномасштабної війни повністю припинила бізнес-операції в Росії та Білорусі, а також діє у суворій відповідності до чинного експортного законодавства США та міжнародних санкційних режимів. Компанія наголошує, що не здійснює прямих постачань до країни-агресора і не контролює несанкціонований реекспорт через треті сторони. Водночас позивачі вказують: предметом спору є не лише формальні постачання після 2022 року, а й довготривалі системні прогалини в контролі ланцюгів збуту, які існували роками.

AMD та Texas Instruments наразі утримуються від публічних коментарів. Така мовчанка, на думку аналітиків, є типовою тактикою на початковому етапі судових процесів, коли будь-яка заява може бути використана проти компанії у майбутніх слуханнях. Водночас відсутність реакції створює інформаційний вакуум, який швидко заповнюється припущеннями та репутаційними ризиками.

Окремо варто відзначити позицію Mouser Electronics, одного з найбільших глобальних дистриб’юторів електронних компонентів. Компанія повідомила, що надаватиме відповіді виключно в судовому порядку, уникаючи публічних дискусій у медіа. Такий підхід свідчить про намір звести комунікацію до юридичної площини й мінімізувати публічний тиск, однак одночасно підкреслює серйозність висунутих претензій.

Аналітики прогнозують, що юридичні баталії можуть розтягнутися на роки. Причина – складність доведення причинно-наслідкових зв’язків у глобальних ланцюгах постачання, багатоюрисдикційний характер справи та необхідність аналізу санкційних режимів, які постійно змінювалися з 2014 року, а особливо після 2022-го. У підсумку процес може стати не лише судовим протистоянням, а й тривалим тестом для всієї індустрії напівпровідників – на готовність відповідати не лише за прибутки, а й за наслідки власної технологічної присутності у війні.

Також цікаво: 

• Як розпізнати несправжні фотографії: Нові виклики цифрової епохи
• Галюцинації AI: що це та в чому небезпека

Наслідки та значення для індустрії мікрочипів

Цей судовий процес має винятковий характер і виходить далеко за межі окремої справи про відшкодування шкоди. Його унікальність полягає одразу в кількох вимірах, кожен з яких потенційно здатен змінити усталені правила гри на глобальному технологічному ринку.

По-перше, позови подані не державами і не міжнародними органами, а приватними громадянами – людьми, які безпосередньо постраждали від ракетних ударів і атак безпілотників. Це зміщує фокус із абстрактної геополітики на персональну відповідальність і конкретні людські втрати, роблячи війну предметом цивільного судочинства у західній юрисдикції.

По-друге, у центрі процесу опиняється відповідальність технологічних корпорацій, які традиційно розглядають себе як нейтральних постачальників компонентів. Сам факт того, що суд має оцінити їхню роль у ланцюгу створення зброї, ставить під сумнів чинні підходи до експорту технологій подвійного призначення і може призвести до суттєвого посилення глобальних правил контролю.

По-третє, справа наочно демонструє, що сучасна війна давно вийшла за межі лінії фронту. Вона перемістилася у судові зали, фінансові звіти, логістичні ланцюги та корпоративні політики. Юридичні процеси стають ще одним інструментом тиску, а економічна взаємодія – полем боротьби не менш важливим, ніж військові дії.

“Технологічна розкіш і бізнес-інтереси більше не можуть існувати окремо від етики та людських життів“, – наголошують адвокати позивачів.

Ця теза фактично формулює нову парадигму для індустрії високих технологій, у якій прибутковість більше не може бути єдиним критерієм успіху.

Аналітики вказують, що незалежно від фінального рішення суду, сам факт цього процесу вже має охолоджувальний ефект для ринку. Його наслідки можуть поширитися далеко за межі виробників мікрочипів, змусивши всю високотехнологічну галузь – від розробників програмного забезпечення до глобальних дистриб’юторів – переглянути політики контролю експорту, управління ризиками та дотримання міжнародних гуманітарних норм. У цьому сенсі справа може стати поворотною точкою, після якої технологічна нейтральність остаточно перестане бути виправданням.

Також цікаво: 

• Розвиток цивілізації під загрозою: Дональд Трамп руйнує науковий світ
•  AI в медицині: Майбутнє вже тут?
• Нова суперсила OpenAI: Що таке ChatGPT Agent