Мабуть, всі мали одну реакцію на анонс Marvel’s Guardians of the Galaxy. “О ні, ще одна”. Ще не загоїлася рана, нанесена торішньою Marvel’s Avengers, чия неймовірна жадібність, отупляюча одноманітність і структура запросто робили її одним з найгірших релізів покоління, і ще один проект Square Enix, натхненний коміксами Marvel, не чекав ніхто. Але він все одно відбувся. Цього разу за нього відповідала Eidos-Montréal — студія, яка подарувала нам Deus Ex: Human Revolution, Deus Ex: Mankind Divided та Shadow of the Tomb Raider. І Thief 2014, але це не важливо. Чи вдалося цим хлопцям не впасти обличчям у багнюку, вперше взявшись за таку ліцензію? Так!
Безумовно, Marvel’s Guardians of the Galaxy – це один із найприємніших сюрпризів 2021 року. Пов’язано це як із вищезгаданим фіаско від Crystal Dynamics, так і із відверто середніми трейлерами, які ніяк не переконували нас у тому, що вийде щось варте уваги. Жарти були слабкі, а про графіку як завжди складно було судити. Але відразу було зрозуміло, що видавець Square Enix навчається на своїх помилках: розробники насамперед дали зрозуміти, що це не «гра-сервіс», а однокористувацький реліз з упором на сюжет. Тут немає недоречних мікротранзакцій чи натяків на DLC. Тут немає вирізаного контенту та ексклюзивних угод. Все по-старому — як люблять Eidos-Montréal, які вміють розповісти історію.
Як і, мабуть, більшість, з «Вартовими Галактики» я знайомий насамперед із двох фільмів за авторством Джеймса Ганна. Фільми я дуже полюбив, але з коміксами я так і не ознайомився — не дуже я великий любитель такого формату. Але я знаю цих персонажів. І тут з’являється перша потенційна проблема невідповідності образів кіно та відеоігор. Що це таке, ми знаємо по тим же «Месникам», які не використовували образи кіноакторів, які прославили персонажів, в результаті чого стався такий собі дисонанс, коли персонаж начебто знайомий, а обличчя «не те». Чесно кажучи, у тій грі ця проблема була настільки серйозною, що сприймати сюжет ставало нелегко. Ну, а тут такого немає! Я не знаю, із чим це пов’язано. Можливо, з тим, що більшість героїв не люди зовсім, а всякі інопланетні тваринки. Можливо, з тим, що дизайни дуже «кіношні». А може, просто робота сценаристів була зроблена так добре, що відеогра стала сприйматися логічним продовженням фільмів.
Як би там не було, це вони — «Вартові», якими ми їх знаємо. Вони нарешті оговталися від наслідків кривавої міжгалактичної війни, і тепер їхня мета — зробити так, щоб про «Вартових Галактики» дізналися всі, і вони змогли нарешті підзаробити. Різношерста компанія проводить більшість часу у сварках і криках, поки не опиняється в карантинній зоні, яка, так само як і «Зона» з «Пікніка на узбіччі» (несподіване порівняння в такому матеріалі!), є таким собі звалищем таємничих артефактів та місцем проживання небезпечних істот. Тут починається нова пригода Пітера Квілла та компанії.
Читайте також: Огляд Marvel’s Avengers – «Месники» на захисті капіталізму
Далеко не завжди я взагалі беруся за опис сюжету, який у більшості ігор йде на другий план. Але у випадку з Marvel’s Guardians of the Galaxy діалогів та сюжетних поворотів вистачить на пару-трійку ігор. Сама зав’язка типова для коміксів, з новим грізним ворогом, готовим підпорядкувати всіх жителів галактики, стародавніми божествами і всякими таємничими артефактами. Це саме такий же комедійний бойовик, як і два фільми, але з неабиякою часткою драматичних моментів, чого я взагалі не очікував. Здається, сценарій намагається одночасно наслідувати кіноадаптацію і залишатися вірним першоджерелу. Наскільки йому вдається зберігати автентичність, я не знаю, але те, що діалогів тут вистачить на РПГ середньої руки, у мене немає сумнівів. Наші герої не затикаються ні на секунду, коментуючи все, що відбувається, і постійно відколюючи гостроти. Кожен намагається висміяти іншого, і ця нездорова атмосфера у колективі космічних рятувальників змушує замислитись, чому вони взагалі разом. Саме на це питання і відповідає Marvel’s Guardians of the Galaxy, в процесі доводячи, що так, дружба це і справді магія.
Зізнаюся, я дуже побоювався за рівень гумору, особливо після непереконливих трейлерів. Але я боявся даремно: може реготати ви і не будете, але й занудьгувати не доведеться. Я приємно здивований тим, як здорово сценаристам вдалося передати характер та особливості кожного героя, і як багато тут справді дотепних і кумедних реплік. Відеогрі вдається бути і дотепною, і цинічною, і душевною — вражаюче досягнення! Після тужливого сценарію «Месників» — просто одкровення.
Ще дивовижніше те, як багато тут моментів спокою та драми. Так – драми. Коли Стражі не намагаються зарізати один одного, вони опиняються у центрі досить серйозних сюжетних поворотів. Іноді екшен зупиняється, і пропонують прислухатися до товаришів і вислухати те, що в них на душі. «Вартові», як і будь-які інші герої коміксів, неабияк постраждали у своєму негеройському минулому, і ці рани дають про себе знати. Пітер Квілл (або просто Зоряний Лицар) все ще не відійшов від того, як його мати застрелили інопланетяни, Гамора – від дитинства з батьком-тираном, а Ракета – від експериментів, які над ним проводили. Усі вони щось втратили, і в якийсь момент жарти закінчуються та починаються серйозні розмови. Тоді й розумієш, що до новинки підійшли з любов’ю та увагою. Навіть коли нічого не відбувається, Marvel’s Guardians of the Galaxy – це страшенно гарна гра.
Читайте також: Огляд Marvel’s Spider-Man: Miles Morales – Повернення (іншого) Людини-павука
Діалоги в Marvel’s Guardians of the Galaxy не закінчуються ніколи: на будь-яку дію гравця NPC відповідають цілою низкою коментарів, найчастіше дуже смішних. Це стосується навіть численних битв, коли просто неможливо встигати сприймати мову героїв, водночас відбиваючись від десятка ворогів. Але якщо ми відставимо убік балакучу суть «Вартових», перед нами виявиться цікавий екшен від третьої особи, де гравець може керувати Зоряним Лицарем і роздавати команди іншим членам його банди негідників.
Структура гри чимось нагадує мені Star Wars Jedi Fallen Order. Тут теж на одному кораблі збирається різношерста команда, яка носиться галактикою і досліджує різні планети, проте тут немає елементів метроідванії, а сама вона максимально лінійна. Незважаючи на це, і тут є елементи РПГ – багато в чому фіктивні, але все ж таки. Чому фіктивні? Річ у тім, що у різні моменти проходження Пітеру доводиться приймати рішення, які позначаються на результаті історії та його стосунки з товаришами. У цьому плані відразу згадується Guardians of the Galaxy: The Telltale Series та інші твори студії, де персонажі запам’ятовують рішення гравця.
В даному випадку результат історії буде незмінним незалежно від того, що робить гравець, але кілька «ключових» рішень можуть змінити те, як саме станеться розв’язка. Чесно кажучи, без порівнянь зрозуміти, як саме ваші рішення позначаються на грі, складно і найчастіше здається, що це все невеликий обман. Кілька разів я вставав на захист одного персонажа, який, однак, взяв і вирішив розлютитися на Пітера за першої ж нагоди, що здавалося зовсім нелогічним, враховуючи мої рішення. Здається, що рішення додати діалоги в дусі РПГ з’явилося вже в процесі створення, і до ладу впровадити систему не вдалося. А шкода. Але я все одно радий, що якась інтерактивність є. Хоча б тому, що повторне проходження не буде повністю ідентичним.
Коли Пітер не розмовляє, він бореться. Сама гра поділена на розділи і в цьому сенсі нагадує серіал. Різноманітність локацій дуже тішить: Marvel’s Guardians of the Galaxy – це дуже барвиста гра з багатьма цікавими планетами і кораблями. Палітра у грі максимально яскрава та насичена, що відповідає стилю коміксів та фільмів. Але не чекайте на якусь свободу дії — геймплей гранично «коридорний», тобто герой не вибиратиме, куди йти і що робити. Можна хіба шукати секрети, яких тут багато. Кожна локація ховає ресурси для апгрейдів та костюми для персонажів. Це чудова мотивація досліджувати світ, при цьому не порушуючи темпу.
Бойова система Marvel’s Guardians of the Galaxy досить проста: Пітер має одну зброю, подвійні бластери, а також кулаки, якщо стає зовсім нудно. Але водночас він, як лідер «Вартових», може роздавати команди. У кожного героя може бути кілька спеціальних атак, і от їх і потрібно поєднувати в потрібний момент. Пітер також має свій арсенал ефектних прийомів. Ця на вигляд проста бойовка насправді вийшла напрочуд тямущою, хоча перші кілька годин гри можуть і розчарувати одноманітністю: особливих умінь ні в кого немає, та й вороги в основному нудні. Але що далі, то динамічнішим стає ігровий процес. Відразу попереджаю, що досвідченим гравцям середня складність може здатись дуже легкою.
Ще одним цікавим нововведенням є можливість штовхнути мотивуючу мову під час битви. Ця механіка дозволяє взяти паузу будь-якої миті, зібрати свою команду і, реагуючи на те, що вони говорять, вибрати одну з двох реплік. Якщо вдасться підібрати правильну репліку, то вся команда стане міцнішою на якийсь час. Якщо схибиш, то тільки Пітер. Творці явно надихалися у такі моменти американськими спортивними фільмами вісімдесятих. Я, знову ж таки, ціную бажання додати щось нове, але мені особливо ця ідея не сподобалася. Відгадати, що хочуть почути товариші, майже неможливо, та й пауза посеред битви здається не дуже доречною.
Читайте також: Огляд Far Cry 6 – Тональний дисонанс
Зізнаюся, трейлери не підготували мене до того, як гарно виглядає гра. Чомусь багато хто ставився до новинки, як до середньобюджетного виробу (не знаю, чому), а дарма — цей реліз запросто можна назвати найкрасивішим цього року, поряд з Ratchet & Clank: Rift Apart та Forza Horizon 5. Дивовижна 4K-картинка, соковиті кольори, детальні локації… все чудово, але не обійшлося без жирного “але”. Як і Deus Ex: Mankind Divided (яку я дуже люблю), Marvel’s Guardians of the Galaxy страждає від серйозних проблем з оптимізацією – спасибі пропрієтарному движку Dawn Engine.
Новинку я тестував на Xbox Series X – найпотужнішої консолі на ринку, але навіть вона дозволяла насолодитися 4K-картинкою лише в режимі 30 fps. Любителям плавного руху з 60 fps доведеться задовольнятися FHD. Неприйнятний компроміс для ще свіжого заліза — можна було б очікувати падіння роздільної здатності вдвічі, але не настільки! І в якийсь момент я зрозумів, що не можу пожертвувати таким візуалом заради кадрової частоти. Вам раджу того ж. «Вартових» справді можна назвати одним із перших по-справжньому вражаючих релізів нового покоління відеоігор, причому добре тут все — від масштабних локацій до лицьової анімації, виконаної на найвищому рівні. Для Eidos-Montréal це величезний прогрес порівняно з попередніми роботами. Саме завдяки виразності персонажів вдалося розповісти історію, що дійсно запам’ятовується.
Не можна, звісно, не згадати і акторів. Нелегко таки замінити таких монстрів кінематографу, як Кріс Пратт, Зої Салдана, Він Дізель і Бредлі Купер. Але акторів озвучки теж не варто недооцінювати — навіть незважаючи на те, що більшість із них, на кшталт Джона Макларена (Пітер Квілл), Кімберлі-Сью Мюррей (Гамора), Джейсона Каваліра (Дракс) та Еммануель Луссье-Мартінес (Мантіс), взагалі дебютували. І роботу вони виконали видатну. І нехай гра повністю озвучена багатьма мовами, я все ж таки раджу насолоджуватися оригінальною роботою акторів. У тому числі заради того, щоб не упустити велику кількість жартів, які незмінно втрачаються під час перекладу.
Саундтрек, до речі, не відстає: незважаючи на те, що тут достатньо й оркестрових композицій під стать голлівудському блокбастеру, головна увага все ж таки приділяється ліцензованій музиці з вісімдесятих, прямо як у фільмах. Почути можна безліч культових хітів з минулого, на що, підозрюю, пішла чимала частина бюджету.
Що приємно, багів як таких помічено не було, чого теж не можна було сказати про злощасних «Месників». Кілька разів я натикався на невеликі проблеми, які вирішувалися перезавантаженням точки збереження, але нічого серйозного.
Яскрава, гучна, ностальгійна і дуже смішна, Marvel’s Guardians of the Galaxy стала практично ідеальною ігровою адаптацією коміксу і, несподівано, одним з найзнаковіших релізів 2021 року завдяки опрацьованій історії, прекрасному дизайну локацій і видатній графіці. Рідко коли гра за ліцензією виходить настільки вдалою.
Leave a Reply