За допомогою нових спостережень, проведених космічним телескопом Габбл НАСА та наземними обсерваторіями, астрономи відстежили вплив нещодавно відкритої супутниці Сіварху на газ навколо Бетельгейзе.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Дослідження, виконане вченими з Центру астрофізики Гарвард і Смітсонівський інститут CfA, виявило слід щільного газу, що кружляє у величезній розширеній атмосфері Бетельгейзе, проливаючи світло на те, чому яскравість і атмосфера гігантської зірки змінювалися дивним і незвичайним чином.
Результати нового дослідження були представлені в понеділок на пресконференції під час 247 засідання Американського астрономічного товариства у Феніксі. Статтю прийнято до публікації в журналі The Astrophysical Journal і вона доступна на сервері препринтів arXiv.
Команда виявила слід Сівархи, ретельно відстежуючи зміни у світлі зірки протягом майже 8 років. Ці зміни демонструють вплив раніше непідтвердженого супутника, який проривається крізь зовнішню атмосферу Бетельгейзе. Це відкриття розв’язує одну з найбільших загадок про гігантську зірку, допомагаючи вченим пояснити, як вона поводиться та еволюціонує, а також відкриває нові можливості для розуміння інших масивних зірок, що наближаються до завершення свого життя.
Розташована приблизно за 650 світлових років від Землі в сузір’ї Оріона, Бетельгейзе є червоною надгігантською зіркою настільки великою, що в ній могло б уміститися понад 400 млн Сонць. Завдяки своїм колосальним розмірам і близькості Бетельгейзе є однією з небагатьох зірок, поверхню та навколишню атмосферу якої астрономи можуть спостерігати безпосередньо. Це робить її важливою і доступною лабораторією для вивчення того, як гігантські зірки старіють, втрачають масу і зрештою вибухають як наднові.
За допомогою телескопа Габбл та наземних телескопів обсерваторій Фреда Лоуренса Уіппла і Роке де лос Мучачос команда змогла зафіксувати закономірність змін у Бетельгейзе. Це дало чіткі докази існування давно підозрюваної супутньої зірки та її впливу на зовнішню атмосферу червоного надгіганта. Серед зафіксованих ознак зміни у спектрі зірки, тобто специфічних кольорах світла, які випромінюють різні елементи, а також швидкість і напрямок руху газів у зовнішній атмосфері через слід щільнішого матеріалу. Цей слід з’являється одразу після того, як супутниця проходить перед Бетельгейзе кожні 6 років, або приблизно 2100 днів, що підтверджує теоретичні моделі.
«Це трохи схоже на човен, що рухається по воді. Супутниця створює ефект хвилі в атмосфері Бетельгейзе, який ми можемо побачити в даних», сказала Андреа Дюпрі, астроном CfA і головний автор дослідження. «Вперше ми бачимо прямі ознаки цього сліду, або сліда газу, що підтверджує, що Бетельгейзе дійсно має приховану супутницю, яка формує її зовнішній вигляд і поведінку».
Протягом десятиліть астрономи відстежували зміни яскравості та поверхневих особливостей Бетельгейзе, намагаючись з’ясувати, чому зірка поводиться саме так. Інтерес значно зріс після того, як гігантська зірка, здавалося, «почхала» і несподівано потьмяніла у 2020 році. Два чіткі періоди змін у поведінці зірки особливо спантеличили вчених. Перший це короткий 400 денний цикл, який нещодавно пов’язали з пульсаціями всередині самої зірки. Другий це довгий 2100 денний вторинний період.
Дотепер вчені розглядали всі можливі пояснення, від гігантських конвекційних комірок і хмар пилу до магнітної активності та можливості існування прихованої супутньої зірки. Недавні дослідження дійшли висновку, що довгий вторинний період найкраще пояснюється наявністю супутника з малою масою, який обертається глибоко в атмосфері Бетельгейзе. Інша група вчених раніше повідомляла про можливе виявлення, однак до цього часу астрономи не мали доказів, здатних підтвердити цю гіпотезу. Тепер, уперше, вони отримали переконливі свідчення того, що супутник справді порушує атмосферу цієї надгігантської зірки.
«Ідея про те, що Бетельгейзе має невиявленого супутника, набирала популярності протягом останніх кількох років, але без прямих доказів це залишалося недоведеною теорією», зазначила Дюпрі. «Завдяки цим новим прямим доказам Бетельгейзе дає нам можливість спостерігати з перших рядів, як гігантська зірка змінюється з часом. Виявлення сліду її супутника означає, що тепер ми можемо краще зрозуміти, як такі зірки еволюціонують, втрачають матерію і зрештою вибухають як наднові».
Оскільки наразі Бетельгейзе з нашого погляду затьмарює свого супутника, астрономи планують нові спостереження під час його наступної появи у 2027 році. Цей прорив також може допомогти пояснити подібні загадки інших гігантських і надгігантських зірок.
Читайте також:
- Зоряний хаос: що відбувається з спалахами на інших зірках
- «Джекіл і Гайд» у космосі: Webb викрив галактику з надмасивною чорною дірою