Європейський Союз зробив вимушений відступ – хоча й не повну відмову від намірів – у спробах впровадити так званий «контроль чатів». Це регулювання мало на меті зобов’язати цифрові платформи сканувати абсолютно всі приватні повідомлення користувачів на предмет наявності матеріалів, пов’язаних із сексуальним насильством над дітьми (CSAM).
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Рада ЄС, зіткнувшись із потужним тиском кількох держав-членів, зокрема Німеччини, оголосила, що пропозиція більше не матиме обов’язкового характеру. Натомість вона буде добровільно прийматися окремими країнами. Міністр юстиції Данії Петер Гуммельгаард пояснив, що «новий компроміс не включатиме обов’язкові накази про виявлення, але дозволить технологічним компаніям продовжувати добровільний пошук незаконних матеріалів».
Цей крок став прямим наслідком тижневої критики з боку національних урядів, експертів з цифрових прав та активістів, які займаються захистом конфіденційності. Вони попереджали, що така ініціатива створює очевидний ризик «масового стеження» за приватним спілкуванням мільйонів громадян Європи.
Законопроєкт, який Європейська комісія вперше ініціювала у 2022 році, мав на меті змусити сервіси, що використовують наскрізне шифрування, такі як WhatsApp, Signal і Telegram, сканувати зображення, відео та текстові повідомлення на предмет потенційних випадків зловживання. Критики з самого початку назвали його «законом про цифрове шпигунство». Німеччина, Австрія та Нідерланди виступили категорично проти цього плану, заявляючи, що він порушує найосновніші принципи європейського законодавства, яке регулює конфіденційність та захист даних.
Рішення Данії було сприйняте як значна перемога громадянських свобод і цифрової приватності. Такі організації, як Signal Foundation та Європейська рада з етики даних, вітали це рішення, назвавши його «захистом права на спілкування без стеження». Проте полегшення є лише частковим: данське головування не виключає можливості повернення пропозиції про контроль чатів, як тільки у Раді буде забезпечена сприятлива більшість для її прийняття.
Фактично, сам Гуммельгаард визнав, що його пріоритетом залишається збереження певної форми добровільного режиму, «щоб не втратити ключовий інструмент у боротьбі з насильством над дітьми». Він наголосив, що чинне законодавство, яке дозволяє добровільне сканування, втратить свою чинність у квітні 2026 року. Іншими словами, відмова від обов’язкового елемента не означає повну відмову від самої ідеї, це лише тактична пауза.
Пропозиція щодо контролю чатів не є поодиноким явищем. Вона є частиною ширшої тенденції, що спостерігається в Брюсселі, до посилення цифрового контролю та централізованого нагляду за інформацією. Ми бачили це в Законі про цифрові послуги, у спробах цензурувати «шкідливий» онлайн-контент та у планах створити єдину європейську цифрову ідентичність. Кожен такий крок подається як захід «для безпеки» або «для загального блага», але на практиці він підриває як національний суверенітет, так і права особистості.
Цей епізод демонструє, що опір деяких національних урядів, на чолі з Німеччиною та за підтримки низки північних і східних країн, все ще здатний стримати технократичні надмірності Брюсселя. Але він також є чітким попередженням: інституції ЄС рідко відмовляються від своїх масштабних проєктів, вони зазвичай просто відкладають їх, доки не забезпечать собі достатню політичну підтримку для фінального голосування.
Читайте також:
- ЄС розглядає нову модель членства для України
- ЄС зобов’яже виробників перейти на блоки живлення з USB-C до 2028