Завдяки космічному телескопу Габбл астрономи отримали найдетальніше зображення міжзоряного об’єкта 3I/ATLAS. На фото чітко видно її кому, наповнену пиловими частинками, а також перші натяки на формування хвоста, тобто всі характерні ознаки комети.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Втім, 3I/ATLAS не звичайна комета. Її відкрили 1 липня 2025 року за допомогою системи раннього попередження про зіткнення з астероїдами (ATLAS). Цей об’єкт виявився найшвидшою з усіх коли-небудь спостережуваних комет. Вона мчить Сонячною системою зі швидкістю 209 тисяч км/год. Її походження – за межами нашої планетної системи, у міжзоряному просторі, де вона, ймовірно, подорожувала мільйони років, прискорюючись під час гравітаційних маневрів біля зірок. Зараз 3I/ATLAS просто пролітає крізь Сонячну систему, отримавши останній “поштовх” від нашого світила, і більше ми її вже не побачимо.
“Ніхто не знає, звідки взялася ця комета, – заявив Девід Джуїтт з Каліфорнійського університету. – Це як побачити кулю з рушниці на тисячну частку секунди. Неможливо з точністю простежити її траєкторію, щоб з’ясувати, звідки вона почала свій шлях”. Попри невідоме походження, науковці отримали унікальну нагоду дослідити цей незвичайний об’єкт.
Усі комети складаються з чотирьох основних компонентів: твердого ядра, газопилової коми, а також двох хвостів: пилового, що тягнеться за траєкторією руху, і йонного, який спрямований від Сонця. Спостереження Габбла показали, що ядро 3I/ATLAS приховане в комі, сформованій із дрібного пилу, що вивільнився з її поверхні. Хоча сама кома ускладнює пряме спостереження за ядром, астрономам вдалося встановити приблизні межі його розміру: від 320 м до 5,6 км у поперечнику. Це досить значний діапазон для комет.
Також телескоп зафіксував викиди пилу з освітленого боку об’єкта, які й живлять кому. Видно і слабкі натяки на формування пилового хвоста. І все це на відстані 3,8 астрономічної одиниці. За поведінкою комета виглядає як типова представниця нашої системи, якщо не враховувати її надвисоку швидкість і гіперболічну траєкторію.
Попри те, що її виявила система ATLAS, призначена для виявлення небезпечних астероїдів, комета не становить жодної загрози для Землі. Найближча відстань, на яку вона підійде, становить 270 млн км, а момент максимального зближення із Сонцем припаде на 29 жовтня. Це буде трохи ближче до Сонця, ніж орбіта Марса. В цей період її не буде видно з Землі, але у грудні цього року вона проявиться знову.
Астрономи намагаються якомога довше відстежувати, як посилюється активність 3I/ATLAS у міру наближення до Сонця. Коли через тепло почнуть випаровуватись різні льоди, спектральні дослідження можуть дати уявлення про її хімічний склад. Це дозволить порівняти його з типом речовин, які характерні для “місцевих” комет. Наприклад, у 2I/Borisov, ще одного міжзоряного об’єкта, було виявлено аномально високу концентрацію оксиду вуглецю.
Через те, що ядро 3I/ATLAS поки не видно, неможливо точно оцінити його розмір, а отже, й використати ці дані для коригування загальної статистики міжзоряних об’єктів. Згідно з моделями, об’єкти розміром близько 300 м мали б траплятися значно частіше, ніж тіла розміром у кілька кілометрів. Якби 3I/ATLAS виявився саме з великих, тоді б треба було серйозно переглядати оцінки кількості таких тіл у просторі. Адже малоймовірно виявити рідкісне велике тіло вже на третьому спостереженні.
Крім того, ATLAS змогла зафіксувати цю комету не через її розміри, а завдяки пилу в комі, який розсіював світло й робив об’єкт яскравішим. Це і дозволило телескопам побачити її. Завдяки майже завершеному будівництву Обсерваторії Вери Рубін у Чилі вчені очікують, що в майбутньому вони зможуть виявляти в середньому один міжзоряний об’єкт на рік. “Цей міжзоряний турист є одним із раніше невиявлених об’єктів, які поступово стають видимими, – сказав Джуїтт. – Зараз це можливо, тому що ми маємо потужні можливості для дослідження неба, яких раніше не мали”.
Читайте також:
- Марсохід Curiosity святкує 13-річчя: як NASA підтримує роботу ровера
- NASA готується до запуску ядерного реактора на Місяць до 2030 року