Після майже 14 років перебування на орбіті космічний апарат NASA Van Allen Probe A здійснив вогняне повернення на Землю в середу, 11 березня.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Супутник масою трохи більше 590 кг, увійшов у атмосферу планети на високій швидкості, після чого впав у східну частину Тихого океану. За підтвердженням Космічних сил США, це сталося о 6:37 ранку за східним часом США, (12:37 за київським часом). Місце падіння розташоване на координатах близько 2 градусів південної широти та 255,3 градуса східної довготи. Точка приводнення знаходиться на південь від Мексики та на захід від Еквадору. Перед входом апарата в атмосферу NASA наголошувало, що ризик завдання шкоди на поверхні Землі був мінімальним. Імовірність того, що уламки могли б комусь зашкодити, оцінювалася приблизно як 1 до 4200.
У космічному агентстві пояснювали, що через тривалий період поступового зниження орбіти супутник мав майже повністю згоріти під час проходження крізь атмосферу. Попри це, науковці не виключали, що деякі фрагменти конструкції могли пережити нагрівання та досягти поверхні планети. Спочатку дослідники прогнозували, що повторний вхід апарата в атмосферу відбудеться приблизно о 19:45 за східним часом США 10 березня, тобто о 1:45 за київським часом 11 березня. При цьому в розрахунках передбачався можливий інтервал похибки тривалістю до 24 годин.
Супутник Van Allen Probe A був створений для дослідження поясів заряджених частинок, які оточують Землю. Із 2012 до 2019 року апарат працював разом зі своїм близнюком Van Allen Probe B. Обидва космічні апарати досліджували процеси, за допомогою яких магнітне поле Землі захоплює радіацію та згодом вивільняє її назад у космічний простір.
Після завершення місії у 2019 році науковці продовжили аналізувати зібрані дані. Ранні розрахунки свідчили, що апарат має увійти в атмосферу приблизно у 2034 році. Проте ці прогнози були зроблені ще до початку поточного сонячного циклу, який, як зазначили дослідники, виявився значно активнішим, ніж очікувалося. До 2024 року Сонце досягло фази сонячного максимуму. У цей період почали регулярно виникати потужні події космічної погоди.
Посилена сонячна активність призвела до зростання щільності верхніх шарів атмосфери та суттєво збільшила атмосферний опір для космічного апарата. Через це гальмування супутника відбувалося швидше, ніж передбачали початкові моделі, що зрештою прискорило його сходження з орбіти та призвело до більш раннього входу в атмосферу.
Місія Van Allen Probes принесла науці низку важливих відкриттів про роботу радіаційних поясів Землі. Серед найпомітніших результатів стали спостереження, які підтвердили існування тимчасового третього радіаційного поясу навколо планети. Інформація, отримана від обох апаратів, і надалі допомагає науковцям глибше розуміти механізми функціонування радіаційних поясів Землі. Ці дані відіграють важливу роль у дослідженні космічної погоди та її впливу на навколоземний простір.
Читайте також:
- Удар по Діморфосу дав несподіваний ефект: Як апарат NASA DART вплинув на рух обох астероїдів
- Найпотужніша буря за 20 років накрила Марс і викликала збої у космічних апаратах