Навколо Венери може існувати прихована група астероїдів, які майже неможливо виявити сучасними засобами спостереження, проте через кілька тисячоліть саме вони можуть становити небезпеку для нашої планети. Їхня присутність поки що не підтверджена прямими спостереженнями, адже телескопи не здатні зафіксувати ці об’єкти через особливості їхнього розташування на небі, проте математичні моделі та комп’ютерні симуляції вказують на їхнє можливе існування та потенційну загрозу.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Йдеться про так звані коорбітальні астероїди Венери. Вони рухаються навколо Сонця практично синхронно з орбітою самої планети, здійснюючи повний оберт за той самий час, що й Венера. Таке розташування робить їх фактично «невидимими» для наземних телескопів, адже потрапити у поле зору вони можуть лише тоді, коли апаратура спрямована безпосередньо в напрямку Сонця, де яскраве світло повністю перекриває можливість спостереження дрібних об’єктів.
На відміну від класичних астероїдів, які зосереджені у поясі між орбітами Марса та Юпітера, коорбітальні тіла біля Венери мають інші динамічні характеристики. Сьогодні відомо близько двох десятків об’єктів цього типу, однак більшість із них вирізняється високим ексцентриситетом орбіти, що частково виводить їх за межі небезпечних зон для спостережень, і тому їх вдалося зафіксувати під час досліджень у сутінках або на світанку. Водночас моделі передбачають значно чисельнішу популяцію астероїдів з низьким ексцентриситетом, які обертаються так близько до Сонця, що залишаються невидимими для сучасних телескопів, за винятком дуже рідкісних обставин.
Навіть сучасні інструменти, такі як нова обсерваторія імені Віри Рубін, здатні зафіксувати лише найбільші й найяскравіші об’єкти, та й то лише в тому випадку, якщо вони випадково відхиляться від горизонту більше ніж на двадцять градусів. Однак передбачити такі моменти неможливо, адже орбіти цих астероїдів нестабільні, а отже, спостереження залишаються неповними. Обсерваторія Рубін не може постійно відстежувати область поблизу Сонця, тому вчені пропонують розвивати альтернативні методи пошуку.
Фахівці вважають, що найефективніший спосіб виявлення прихованих астероїдів – це використання космічних телескопів. Одним із перспективних інструментів може стати місія NASA Near-Earth Object Surveyor, яка дозволить здійснювати систематичний моніторинг небезпечних регіонів та отримати повнішу картину розташування таких тіл.
Розрахунки свідчать, що серед цих прихованих астероїдів можуть бути об’єкти діаметром до 300 м. Особливості гравітаційної взаємодії у цій частині Сонячної системи роблять їхні орбіти нестійкими: іноді вони залишаються відносно близько до Венери, але з часом можуть зміститися та наблизитися до Землі. Згідно з моделями, подібні зближення можуть повторюватися кожні кілька тисяч років. У періоди такої перебудови траєкторій астероїди здатні наближатися до орбіти Землі настільки, що іноді навіть перетинатимуть її.
Якщо ж один із цих астероїдів потрапить на колізійну траєкторію, зіткнення з нашою планетою матиме катастрофічні наслідки. За підрахунками, падіння тіла діаметром у кількасот метрів може залишити кратер шириною від трьох до чотирьох з половиною кілометрів і вивільнити енергію, що обчислюється сотнями мегатонн. Такий удар у густонаселеній місцевості неминуче спричинив би масштабні руйнування та численні жертви.
«Ми повинні розуміти, що планетарна оборона має бути спрямована не лише на об’єкти, які вже добре видно, але й на ті, які поки залишаються прихованими від наших очей», – наголошує керівник дослідження Валеріо Карруба, професор Державного університету Сан-Паулу. Його слова підкреслюють необхідність розширення можливостей космічних місій і розробки нових методів спостережень, адже загроза може виникнути там, де сьогодні ми її просто не бачимо.
Читайте також:
- Зонд ESA JUICE пролетів повз Венеру у межах гравітаційного маневру
- SpaceX відправила в космос три апарати для дослідження сонячних бур