© ROOT-NATION.com - Використання цього контенту на інших сайтах дозволено лише за умови розміщення зворотного посилання на оригінальну сторінку.
Страшно подумати, як давно вже відбувся реліз першої Nintendo Switch. Думаю, не буде перебільшенням сказати, що ваше життя тоді було зовсім іншим. Та й індустрія ігор теж. Здається, ми чекали омріяного продовження далі, ніж будь-коли раніше, і коли воно нарешті сталося, в нього складно повірити. Невже я й справді тримаю в руках Nintendo Switch 2? Так, це сталося. І очікування було того варте. Чи ні?
Мене часто запитують, чи варто їм купити (або почати відкладати гроші) Nintendo Switch 2. На це я їм завжди кажу, що все залежить від особистих уподобань. Коли ви купуєте ігровий смартфон, ви купуєте його заради конкретних ігор, які вам подобаються. Так і тут – ви не купите консоль, поки на ній не вийде пара-трійка ігор, які вам будуть цікаві. У випадку зі мною, питання навіть не стояло – я купував не Switch 2, а Super Mario World – на неї я чекав більше десяти років. Але якщо вам не цікавий цей жанр, і якщо вам не особливо до душі тривимірні платформери, то з покупкою можна і почекати. Втім, давайте розглянемо її детальніше.
ЗМІСТ СТАТТІ:
Позиціонування і ціна
Я чув багато криків на тему того, як дорого коштує новинка. І справді – ціна зросла. Але на це є кілька цілком об’єктивних причин. Складно повірити, але Nintendo Switch 2 за потужністю готова дати фору мало не будь-яким аналогам, а її ціна – $449,99 або €469,99 – видається виправданою з огляду на те, що отримуєш разом із нею. Це не тільки потужна портативка, а й доволі солідний комплект, що містить док-станцію для під’єднання до телевізора та два Joy-Con, що одразу ж дає змогу використовувати консоль як стаціонарну і грати удвох. Ігрові портативні ПК на Windows зазвичай не включають док-станції або додаткових геймпадів у базову комплектацію. Щоб отримати функціонал Switch 2 (портативка + ТВ-консоль для кількох гравців), вам буде потрібно витратитися на ці аксесуари додатково – про це варто пам’ятати.
Звичайно, не можна не згадати і важливий фактор вартості ігор. Так, тут уже ніяк виправдати не вийде – ігри дорогі. Їхня вартість варіюється, але врешті-решт тільки вам доведеться вирішувати, варті чи ні вони таких грошей.
Дизайн і комплектація
Здається, коробочка Nintendo Switch 2 стала навіть меншою. Усередині планшет прилягає до країв впритул. Комплектація залишилася такою самою, що й раніше – сама консоль, два контролери, що від’єднуються, док-станція, тримач для цих самих контролерів і насадки для них же.
Відразу помітно, наскільки новинка більша за Nintendo Switch 1 – і важча. Не встоявши перед сучасними трендами, навіть велика «N» зробила лопату, хоча гібридна консоль однаково виглядає компактно на тлі неповоротких монстрів на кшталт Steam Deck – і це радує. Але варто врахувати, що ваш минулий чохол уже не підійде – якщо, звісно, ви не обзавелися чохлом для одного з аксесуарів; наприклад, мій чохол для Mobapad M6 HD виявився якраз.
Але детально описувати планшет немає особливого сенсу – ідея залишилася незмінною, екран таким самим, а «ніжка» ззаду знову змінила форму.
Набагато цікавіше поглянути на Joy Con – контролери, які приєднуються окремо. Перша ітерація Joy Con зірок з неба не хапала – її лаяли за ненадійність і погану ергономіку. Фундаментально, Joy Con 2 (якщо їх можна так назвати) далеко не пішли – це все такі ж компактні контролери, які можна використовувати різними способами. Але їхній розмір виріс, а разом з ним і зручність. Однак ергономіка все ще відсутня – Nintendo явно більше піклується про розміри консолі. Це означає, що до них доведеться звикати. Втім, без поліпшень не обійшлося – стіки стали більшими і зручнішими, вібрація трохи більш наворочена, ну і головне, приєднувати Joy Con до консолі стало набагато зручніше. Не просто зручніше – приємніше.
Читайте також: Огляд Lenovo Legion Go: портативна ігрова консоль-трансформер
Річ у тім, що механізм приєднання змінився повністю. Якщо раніше ми насаджували контролери зверху, виконуючи ковзний рух, то тепер цю незручну систему (хоча, зізнаюся, особливих проблем у мене з нею не було) було замінено на магніти. Це означає те, що під’єднати або зняти контролери – справа секунди-двох, а фіксація здається навіть більш надійною. Дратівливий люфт Nintendo Switch 1 залишився в минулому, а магніти напрочуд міцні. Можливо, це – найкраща новація новинки.
З боку дизайну не сталося нічого особливого: тут усе ще впізнається той самий світч. Мені не вистачає запальних елементів на кшталт різнокольорових контролерів, але акценти все ж залишилися, і Nintendo Switch 2 неможливо сплутати з портативними ПК, які заповнили ринок. Ніхто і не сплутає: за один тільки тиждень ця консоль продається більшими цифрами, ніж усі стімдеки та їхні аналоги разом узяті. І мене це не дивує: одного тільки лише погляду на неї достатньо, щоб розгледіти породистість. Вона витонченіша, охайніша і приємніша в руках, ніж інші аналоги – багато з яких, до речі, дорожчі.
Екран і звук
З моменту анонса консолі одне питання не давало нам спокою: а що з цим екраном? Звикнувши до чудового OLED з попередньої версії, нам ну аж ніяк не хотілося повертатися до плебейського LCD. Але доведеться – принаймні, поки не вийшла нова ітерація.
Причини вибору цього екрану прості: Nintendo хотіла додати VRR, але з OLED ціна б злетіла до небес. Це днями підтвердила ASUS, яка зробила ту саму жертву, щоб хоч якось обмежити дорожнечу ROG Xbox Ally X.
Як би там не було, екран тут хороший. Так, тут немає чорних OLED або його контрастів, але яскравість висока, кольори все одно дуже соковиті, і загалом екран не йде в жодне порівняння зі Switch або Switch Lite. Це сучасний, якісний FullHD дисплей, який має солідний вигляд навіть на тлі OLED, хоча і, так, досі в чомусь йому поступається.
Набагато більше мене здивував звук. Так, звук. Щось тут явно змінилося, і тепер Switch 2 гучніший, чіткіший і об’ємніший. Тут явно використовуються якісь технології симульованого навколишнього звуку, особливо в деяких іграх. Дрібниця, але класно.
Інтерфейс та ігровий процес
Повинен зізнатися, я, як і багато інших, був розчарований тим, що інтерфейс консолі практично не змінився. За вісім років все-таки хочеться чогось фундаментально нового, але Nintendo пішла іншим шляхом. Це багато в чому та ж сама консоль, і всі елементи залишилися на своїх місцях. Тут усе ще тільки дві теми оформлення (темна і світла), і все ще немає папок. Але все ж різниця теж є: інтерфейс став витонченішим і яскравішим. Іконки обрамляються райдужними обідками, які нагадують мені елементи інтерфейсу для АІ від Apple. Але головне, Nintendo змінила і полагодила цифровий Магазин, який перестав гальмувати і став набагато зручнішим.
Скріншоти тепер можна відправляти в застосунок на смартфоні. З’явився гейм-чат, причому зроблений, мабуть, краще, ніж і у Sony, і у Microsoft. Він викликається однією кнопкою, і працює без нарікань, навіть без мікрофона – він уже є в консолі і працює навіть на відстані. Якщо хочеться, можна і вебкамеру підключити – можна офіційну, а можна абсолютно будь-яку, що підключається через USB. Ця ж свобода стосується контролерів – використовувати можна як нові, так і старі, або навіть від сторонніх розробників. Одне «але» – вмикається консоль тільки новими.
Читайте також: Огляд портативної ігрової консолі MSI Claw A1M
“А що ігри?”, – запитаєте ви. На даний момент вийшло не так вже й багато релізів, які по-справжньому розкривають всю міць консолі, але вже є кілька яскравих прикладів. Я не буду робити жодних порівнянь із ПК-лопатами, і обмежуся першим Switch. Я вважаю, що одним із найяскравіших прикладів, які Nintendo чомусь проігнорувала, є No Man’s Sky. Космічний симулятор, який стабільно отримує оновлення, у перший же день викотив некст-ген патч, який безкоштовно наблизив портативну версію тайтла впритул до рівня PS5. Я не жартую: якщо не брати кадрову частоту, рівень картинки зашкалює, і складно повірити, що й справді граєш на ходу. Візуально радують і інші релізи: Super Mario World, Fast Fusion, Tears of the Kingdom тощо. Стрибок у потужності величезний. Ба більше: автоматом краще стали запускатися релізи зі Switch 1, які зазнавали труднощів. Третій Відьмак літає, Doom Eternal забув про стрибки fps. Animal Crossing завантажується вдвічі швидше.
До речі, тепер в ігри можна грати мишкою. Точніше, можна використовувати Joy Con як мишку – причому працюють вони на будь-якій поверхні. Поки що я не зрозумів особливого сенсу цього навороту, хоча, зізнаюся, потенційне використання його в Super Mario Maker 2 може бути цікавим.
Обсяг пам’яті став помітно більшим: 256 ГБ це не те щоб дуже багато, але на консоль влізли всі мої ігри з першого світча, який, до речі, був з картою пам’яті. Саму карту пам’яті використовувати не можна – тепер потрібна більш швидка microSD Express аж до 2 ТБ. У мене такої ще немає, але місця мені вистачить. Ну, на перший час…
Не все ідеально, звичайно. Не можна не відзначити той факт, що один елемент став гіршим – автономність. Сама консоль стала більшою, але не товщою, і акумулятор загалом не зміг не тільки стати кращим, а й зберегти колишні результати. Якщо грати за максимальної яскравості, всю батарею можна розрядити години за три, а то й за дві – особливо, якщо ви, як я, використовуєте нову функцію збереження батареї, яка зупиняє зарядку на 90%. Для мене це не проблема – «портативка» для мене означає гру на ліжку. Але якщо ви весь час у русі, хороший павербанк не завадить.
Вердикт
Не знаю як ви, а я задоволений. Але на відміну від багатьох, я не шукаю безглуздих порівнянь з усякими там стімдеками – ще з дев’яностих років слово «портативка» означало Nintendo, і навіть Sony не вдалося це змінити, хоча шанс був. І приємно резюмувати, що хлопці з Кіото тримають марку: це якісна, сучасна, красива і потужна консоль. Але чи варто її купувати вам? Тут уже все залежить від того, наскільки ви цінуєте ексклюзиви Nintendo. Якщо зовсім ні, то, напевно, не варто. Для мене ж це питання навіть не стояло.
Читайте також:
- Тест EVERDRIVE N8 PRO: універсальний картридж для Nintendo Entertainment System (NES)
- 5 найкращих відеооглядів консолі ASUS ROG Ally від українських блогерів