Майже тисячу років тому астрономи спостерігали появу яскравої нової зірки на небі – вибух наднової був настільки потужним, що її можна було бачити навіть удень протягом кількох тижнів. Сьогодні залишок цієї події, відомий як Крабоподібна туманність, продовжує змінюватися. Вона стала об’єктом детального вивчення за допомогою космічного телескопа NASA/ESA Габбл 25 років тому, і зараз телескоп повернувся, щоб здійснити нове дослідження та прослідкувати еволюцію туманності.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Крабоподібна туманність є наслідком вибуху SN 1054 і розташована на відстані 6500 світлових років у сузір’ї Тельця. Отримані дані дають змогу детально розглянути, як змінювався цей об’єкт упродовж тривалого періоду спостережень.
Саму туманність відкрили ще в середині XVIII століття, а в 1950 роках Едвін Габбл разом з іншими астрономами звернув увагу на відповідність між китайськими історичними записами про наднову та положенням Крабоподібної туманності. Остаточно це зіставлення підтвердило відкриття пульсара в центрі об’єкта – нейтронної зорі, яка й забезпечує енергію для розширення туманності. Так вчені поєднали сучасні спостереження з давніми свідченнями.
У новому дослідженні телескоп зафіксував надзвичайно детальну ниткоподібну структуру туманності, а також помітне переміщення цих структур назовні протягом 25 років зі швидкістю близько 5,5 млн км/год. Саме поєднання високої роздільної здатності та тривалого періоду спостережень робить Габбл унікальним інструментом для фіксації таких змін. Для коректного порівняння було повторно оброблено старий знімок туманності. Різниця в кольорах між двома зображеннями відображає зміни температури та щільності газу, а також варіації його хімічного складу.
Дослідники звернули увагу, що ниткоподібні структури на периферії туманності змістилися більше, ніж ті, що розташовані ближче до центру, і при цьому вони не розтягуються, а просто віддаляються назовні. Це пояснюється природою Крабоподібної туманності, де основним рушієм є синхротронне випромінювання, що виникає внаслідок взаємодії магнітного поля пульсара з матерією туманності. В інших відомих залишках наднових розширення зазвичай зумовлене ударними хвилями від початкового вибуху, які руйнують оболонки газу, викинуті зіркою перед її загибеллю.
Нові спостереження з підвищеною роздільною здатністю також допомагають краще зрозуміти тривимірну структуру туманності, що складно визначити на основі двовимірних зображень. Зокрема, можна побачити тіні деяких ниток, які проєктуються на серпанок синхротронного випромінювання всередині туманності. Водночас частина яскравих структур не створює тіней, що свідчить про їхнє розташування на дальньому боці об’єкта.
Наукова команда зазначає, що справжній потенціал цих спостережень ще попереду. Дані телескопа Габбл можна поєднати з результатами інших телескопів, які вивчають Крабоподібну туманність у різних діапазонах світла. Зокрема, у 2024 році космічний телескоп Вебба оприлюднив інфрачервоні знімки цього об’єкта. Порівняння цих спостережень дозволить сформувати краще уявлення про еволюцію наслідків вибуху наднової навіть через століття після того, як астрономи вперше помітили нову зірку на небі.
Читайте також:
- Вченим пощастило: Телескоп NASA Габбл випадково зафіксував рідкісне явище
- Телескоп Вебба знову перевершив себе: Вчені отримали нові дані про ранній Всесвіт