«Пилові дияволи» на Марсі виявилися сильнішими, ніж вважали вчені

Науковці, проаналізувавши понад 20 років знімків, зроблених космічними апаратами ESA Mars Express та ExoMars Trace Gas Orbiter, ідентифікували 1039 вихорів, схожих на торнадо, і простежили, як пил підіймається в атмосферу та переноситься поверхнею Марса. Результати дослідження показали, що вітри на Марсі набагато сильніші, ніж вважалося раніше, і дали змогу глибше зрозуміти кліматичні процеси Червоної планети.

Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.

Нове дослідження продемонструвало, що деякі з цих пилових вихорів досягають швидкості до 158 км/год, а це значно більше, ніж передбачали попередні моделі марсіанської погоди або вимірювання з поверхні Марса. Такі результати мають практичне значення: вони допоможуть ученим краще планувати майбутні марсіанські місії, зокрема враховувати вплив пилу, який осідає на сонячних панелях ровера або створює проблеми під час посадки.

“Наші вимірювання можуть допомогти вченим зрозуміти вітрові умови на місці посадки перед приземленням, що допоможе їм оцінити, скільки пилу може осісти на сонячних панелях марсохода, а отже, і як часто вони повинні самоочищатися”, – кажуть дослідники.

Щоб створити повний каталог пилових вихорів, команда використала штучний інтелект, який проаналізував архівні зображення, зроблені апаратами ESA Mars Express і ExoMars TGO. Алгоритм відстежував зміщення кожного вихору між послідовними кадрами, щоб обчислити його швидкість і напрям руху.

“Пилові вихори роблять невидимий вітер видимим. Тож вимірюючи їхню швидкість і напрямок руху, ми почали картографувати вітер по всій поверхні Марса, – поділилися науковці. – Раніше це було неможливо, тому що ми не мали достатньо даних, щоб проводити такі вимірювання в глобальному масштабі”.

Цікаво, що жоден з космічних апаратів не був призначений для вимірювання швидкості вітру, однак команда скористалася однією особливістю їхніх камер. Під час створення одного знімка камери об’єднують кілька зображень, зроблених з затримкою від кількох до десятків секунд. Через це іноді виникають невеликі зміщення кольорів, які зазвичай вважаються шумом і не враховуються в аналізі. Але якщо під час цієї паузи рухався пиловий вихор, на кадрах з’являлося чітке відхилення, і за ним визначали швидкість руху. Фактично вчені “перетворили шум зображень на цінні наукові вимірювання”.

Зібраний каталог також показав, що більшість пилових вихорів формуються над пиловими рівнинами Марса, зокрема в області Amazonis Planitia. Вони найчастіше виникають навесні та влітку, переважно вдень, між пізнім ранком і раннім післяобіддям, тривають лише кілька хвилин і зникають, залишаючи за собою хмару червоного пилу. А оскільки науковці знають, де саме найчастіше виникають пилові вихори, вони можуть спрямовувати камери саме в ці регіони в потрібний час, щоб отримати ще більше точних даних.

На відміну від Землі, де дощ швидко вимиває пил з атмосфери, на Марсі він може залишатися в повітрі місяцями, поширюючись навколо всієї планети. Розуміння того, як і коли пил підіймається з поверхні, є ключем до прогнозування марсіанської погоди й довгострокових кліматичних процесів. Нові дані відкривають можливості, яких не могли забезпечити ані ровери, ані посадкові модулі. Вони допоможуть удосконалити кліматичні моделі Марса та підвищити точність прогнозів вітрових потоків.

“Пил впливає на все на Марсі – від місцевої погоди до якості зображень, які ми можемо отримати, – додає науковець ESA Колін Вілсон, який працює над проєктами Mars Express і TGO. – Важко переоцінити його значення”.

Читайте також:

• Вчені вперше виявили сезонний озоновий шар у північному полярному вихорі Марса
• Космічний апарат ESA ExoMars зробив фото міжзоряної комети 3I/ATLAS