Нові спостереження за зовнішніми кільцями Урана показали, що вони ще складніші, ніж вважалося раніше. Їхні незвичні властивості натякають на маловідомі процеси, які відбуваються у системі супутників цієї крижаної планети. Отримані дані свідчать, що частинки, з яких складаються два найвіддаленіші кільця Урана, походять від невеликих і маловивчених супутників з дуже різними характеристиками. Крім того, астрономи припускають існування ще кількох космічних тіл, які можуть доповнити список з 29 відомих супутників Урана.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Кільця Урана суттєво відрізняються від яскравої та складної структури кілець Сатурна. Вони були відкриті лише у 1977 році, а перші зображення кілець отримав космічний апарат Voyager 2 під час прольоту повз планету у січні 1986 року. Згодом телескоп Габбл та 10-метрові телескопи обсерваторії Кека на Гаваях виявили інші слабкі кільця. Кільця отримали назви за грецьким алфавітом, а два найвіддаленіші, мю (μ) і ню (ν), були відкриті у 2003–2005 роках групою дослідників під керівництвом SETI Institute.
Саме ці кільця Урана і виявилися найзагадковішими. Початкові спостереження показали, що кільце μ має блакитний відтінок, тоді як кільце ν віддає червонуватим кольором. Це важлива підказка щодо їхнього складу: синій колір свідчить про дуже дрібні частинки, тоді як червоний вказує на наявність пилу.
Завдяки поєднанню інфрачервоних даних з телескопа Вебба з попередніми спостереженнями, команда вчених з Каліфорнійського університету в Берклі змогла дослідити, як кільця відбивають сонячне світло. “Розшифрувавши інформацію, що міститься у світлі кілець, ми можемо визначити як розподіл частинок за розмірами, так і їхній склад, що проливає світло на їхнє походження та дає нове уявлення про те, як формувалася й еволюціонувала система Урана та подібні планети”, – кажуть науковці.
Супутники Урана отримали свої назви на честь персонажів персонажів п’єс Вільяма Шекспіра та вірша Олександра Поупа. П’ять найбільших супутників, що називаються Міранда, Оберон, Титанія, Умбріель і Аріель, обертаються на більшій відстані від планети, тоді як 14 менших супутників розташовані ближче. Саме серед них знаходяться два найзагадковіших кільця.
Дані спектрального аналізу показали, що μ-кільце складається з частинок водяного льоду, і в цьому воно схоже на блакитне E-кільце Сатурна, яке формується завдяки кріовулканізму на супутнику Енцелад. Джерелом частинок μ-кільця виявився супутник Меб, який має діаметр близько 12 км і був відкритий у 2003 році. Водночас більшість інших внутрішніх супутників складаються переважно з пилу та кам’янистих матеріалів, тож вченим ще треба дізнатися, чому саме Меб має настільки відмінний склад.
ν-кільце містить більше забруднень: від 10 до 15% його складу становлять органічні сполуки, багаті на вуглець, характерні для холодних регіонів зовнішньої частини Сонячної системи. “Матеріал, з якого складається кільце ν, походить від ударів мікрометеоритів та зіткнень невидимих скелястих тіл, багатих на органічні речовини, які, ймовірно, обертаються навколо деяких із відомих супутників, – кажуть вчені. – Цікавим питанням є те, чому материнські тіла, з яких утворюються ці кільця, настільки різняться за своїм складом”.
Є також ознаки того, що яскравість кільця μ потроху змінюється з часом, але значення цього явища поки що незрозуміле. З огляду на малі розміри і слабку видимість цих супутників, остаточно розгадати таємниці системи Урана можна буде лише за допомогою нової космічної місії. Детальні знімки будуть отримані під час майбутнього польоту космічного апарата до Урана, і ця місія вже перебуває на стадії планування.
Читайте також:
- Новий гігант серед телескопів: Обсерваторія В. Рубін вже відкрила 11 тисяч астероїдів
- Унікальні знімки двох телескопів NASA: Габбл і Вебб показали Сатурн у новому світлі