Космічні телескопи NASA, а саме Габбл і телескоп Вебба, об’єднали свої можливості, щоб отримати нові зображення Сатурна, показавши планету у принципово різних спектрах. Завдяки спостереженням у різних діапазонах світла науковці змогли сформувати значно глибше та багатовимірне уявлення про атмосферу газового гіганта.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Обидва телескопи фіксують відбите сонячне світло від смугастих хмар і серпанків Сатурна, однак кожен із них демонструє різні аспекти. Габбл дозволяє побачити тонкі варіації кольорів на поверхні планети, тоді як інфрачервоне бачення телескопа Вебба “проникає” на різні рівні атмосфери, виявляючи як глибокі хмарні шари, так і розріджені верхні області. У поєднанні ці спостереження дають змогу буквально “розшаровувати” атмосферу, ніби цибулину, аналізуючи її на різних висотах. Кожен телескоп розкриває окремі деталі, а разом вони формують цілісне тривимірне розуміння процесів у атмосфері Сатурна.
Нові знімки демонструють численні особливості динамічної атмосфери планети. На інфрачервоному зображенні телескопа Вебба видно так званий “ribbon wave”, який простягається через середні широти північної півкулі та формується під впливом атмосферних хвиль. Він зазвичай не піддаються спостереженню. Нижче можна розгледіти невелику пляму – залишок Великої весняної бурі, яка тривала з 2010 до 2012 року. Також у південній півкулі помітні інші шторми.
На обох знімках також ледь помітні окремі краї шестикутного потоку на північному полюсі – одного з найзагадковіших атмосферних явищ Сонячної системи, вперше зафіксованого апаратом Voyager у 1981 році. Його стабільність протягом десятиліть свідчить про сталість масштабних процесів у атмосферах газових гігантів. Ймовірно, це останні детальні зображення цього феномена до 2040 років, адже північний полюс поступово переходить у 15-річну темряву зимового періоду.
В інфрачервоному діапазоні телескопа Вебба полярні області Сатурна виглядають сіро-зеленими, що відповідає випромінюванню на довжині хвилі близько 4,3 мікрона. Це може бути пов’язано з наявністю висотного шару аерозолів, які по-особливому розсіюють світло, або ж із полярними сяйвами, що виникають унаслідок взаємодії заряджених частинок із магнітним полем планети.
Телескопи Габбл і Вебба вже досліджували полярні сяйва Сатурна, а також надали нові дані про яскраві аврори Юпітера, підтвердили існування сяйв на Урані та вперше зафіксували їх на Нептуні.
На інфрачервоному знімку телескопа Вебба кільця Сатурна виглядають надзвичайно яскравими. На обох зображеннях видно освітлену Сонцем сторону кілець, хоча у випадку Габбла вона менш виразна, що дозволяє помітити тіні на поверхні планети. Також спостерігаються тонкі особливості структури кілець. Найзовнішнє кільце на знімках Вебба виглядає чітким і тонким, тоді як на фото Габбла лише злегка світиться.
Зміна кута огляду Сатурна залежить від його руху навколо Сонця та положення Землі на орбіті. Знімки, зроблені з інтервалом у 14 тижнів, демонструють перехід планети від північного літа до рівнодення 2025 року. У міру зміни сезонів і переходу до південної весни, а згодом і літа у 2030 роках, телескопи отримають ще кращу видимість цієї півкулі.
Багаторічні спостереження Габбла дозволили створити детальний архів змін атмосфери Сатурна. Програми на кшталт OPAL дають змогу відстежувати бурі, смугасту структуру та сезонні зміни. Телескоп Вебба доповнює ці дослідження потужними інфрачервоними можливостями, значно розширюючи спектр параметрів, які можуть аналізувати вчені для розуміння будови та динаміки атмосфери планети.
Читайте також:
- Сотня нових світів: У даних NASA TESS знайдено приховані «скарби»
- Станція Gateway відкладається: NASA хоче побудувати базу на Місяці за $20 млрд