Відьми, орки та китайські матусі: Добірка «затишних» книг для буремних часів

У мене є ірраціональне відчуття, що настане 1 лютого (понеділок, весна – потрібне підкреслити) – і життя кардинально зміниться. Знайдеться запал робити руханку, вчити іспанську, налагоджувати режим, медитувати – коротше, be that girl з її productive morning routine. Та росія зі своїми клятими шахедами та клятими ракетами має свої кляті плани, і в результаті хочеться тільки обійняти рідер та тікати в книжкові світи (особливо коли сидиш в коридорі під час обстрілів). Але в які саме світи? В епічному фентезі теж війни, від антиутопій стане тільки гірше (але якщо ви хочете ризикнути, ось тут можна знайти добірку таких книг), трилери чи детективи – теж не той настрій, хтиві романи – це вже для іншої атмосфери. Мене стали рятувати затишні жанри, і цього разу добірка включатиме історії, від яких на душі може стати трохи тепліше та спокійніше.

Також цікаво: Всі рецензії та статті про книжки

Затишні книги бувають різних жанрів. Це і романи, які також називають feel good fiction, і затишне фентезі, і навіть затишні детективи. Тому добірка вийшла різнопланова. Але всі ці книги нагадають про важливість маленьких, але приємних моментів: кава вранці, розмова з друзями, прогулянки, смаколики чи улюблене хобі. Я навіть додала сюди нонфікшн, і хоча він не позиціюється як затишний, але написаний так цікаво, що читаєш та насолоджуєшся.

“Легенди та лате”, Тревіс Болдрі

Це, мабуть, одна з найпопулярніших книг у жанрі затишного фентезі. І хоча на обкладинці є слово “епічне”, це скоріше по приколу. Так-то нічого епічного ви тут не знайдете. Зате будуть всі канонічні риси cozy fantasy – повсякденне життя та турботи, акцент на дружбі (хоча тут є тоненька та обережна любовна лінія), пошуки себе та свого місця, а також невеликі локації та спільноти. 

Орчиця Вів втомилася бути найманкою і хоче відкрити власну кав’ярню. Завдання не з легких, бо місто, яке вона обрала для реалізації свого бізнес-плану, ніколи не чуло про каву. Заманити людей на “зернову воду” буде складно, але у Вів є мрія, накопичення та магічна підтримка. І любов до кави. Мій друг назвав цю книгу “Фентезі про ФОП”. Бо герої тут думають, як облаштувати приміщення, поповнюють меню новими смаколиками, намагаються обійти необхідність “платити данину” за захист бізнесу, модернізують обладнання. Історія проста, повільна та буденна, але дуже атмосферна. А ще на останніх сторінках є бонусний рецепт смаколика, який зносить дах персонажам. Попереджаю, є побічний ефект – може захотітися кави з сінабоном. 

“Непрохані поради для вбивць від Віри Вон”, Джессі Сутанто

Жанр затишного детектива мене здивував, бо детектив передбачає злочин, а це не звучить затишно. Але у жанру cozy mistery є свої особливості, і одна з них – акцент не на злочині, а на атмосфері його розкриття. У таких книгах не показують жертв в усіх кривавих подробицях, але детально розповідається про хід думок “слідчого”. До речі, про слідчого – у затишних детективах це, як правило, жінка-аматорка, яка випадково стає залученою в історію. У таких книгах мінімум насильства, вони не жорстокі, а події часто відбуваються в замкнених спільнотах – невелика кількість людей, маленькі містечка, камерні локації. Все це можна знайти у книзі “Непрохані поради для вбивць від Віри Вон”.

Віра Вон – літня китайська пані, що володіє чайною. Все її життя упорядковане, вона точно знає, що, коли і як треба робити. Кожен день Віра відкриває чайну та чекає на покупців, але одного ранку виявляє на підлозі мертвого чоловіка. Вона викликає поліцію, але чомусь поліцейські не поводяться, як в серіалах, не шукають ДНК і взагалі неправильно розслідують цю справу. Тож Віра, яка точно знає, як все має відбуватися, береться розкрити злочин. А чи вийде – от з книги й дізнаєтеся. Одразу скажу, оповідь дуже повільна, від обличчя багатьох персонажів, і вона очевидно відрізняється від середньостатистичного детектива. Але якщо вам подобаються розлогі внутрішні монологи та описи, варто спробувати.

“Діва, матір і третя”, Юлія Нагорнюк

Ця книга одночасно і затишне, і гумористичне фентезі. Тут немає сюжету в класичному розумінні сюжету. Це наче фентезійний ситком, де кожен розділ показує якийсь епізод з життя, хоча деякі лінії тягнуться через всю книгу. Як і має бути в затишному фентезі, на першому плані тут дружба. Українські відьми Марина та Орися мають зустріти естонську відьму Елізу і допомогти їй організувати весілля, але в процесі вони потраплятимуть у різні кумедні ситуації та будуть тягнути у них інших своїх друзів.

Теж цікаво: Огляд смартфона з E ink-екраном Bigme HiBreak S Color: Антидепресант для епохи цифрового передозу

Книга читається неймовірно легко, особливо якщо вам подобається трохи пошлий гумор. В принципі, вже перше речення налаштовує на певну атмосферу, і по ньому можна зрозуміти, чи це ваша історія, чи ні. А ще тут є асексуальний персонаж, і це круто, адже таку тему не часто зустрінеш у фентезі. Авторка зауважує, що це не репрезентація всіх асексуалів, і вибір персонажа – не єдиний можливий варіант стосунків. Але мені особисто дуже сподобалося таке різноманіття на фоні хтивих фейрі, пристрасних вампірів, розкішних богинь та інших популярних фентезійних персонажів.

“Кухня чаклунських капелюхів”, Хіромі Сато

Манґа – це жанрова форма на любителя. Я, якщо чесно, не любителька, і навіть “Ательє чаклунських капелюхів” Камоме Шірахама, яка є непоганим варіантом для входу в жанр, мене не зачарувало. А от “Кухня чаклунських капелюхів”, яка є спін-оффом до “Ательє…” – це вже інша справа. Бо це не просто “вбіквел”, а чарівний кулінарний спін-офф, такий собі магічний “Майстер-Шеф” з гарною мальовкою, де герої оригінальної манґи Кіфлі й Оруґіо чаклують на кухні, щоб нагодувати дівчат з ательє.

Так одразу складно сказати, чи це манґа, чи дивакувата кулінарна книга. Адже подій у ній небагато, зате герої активно експериментують на кухні, міксують різні інгредієнти, створюють шедеври та піклуються про своїх учениць. Від неї віє затишком, простим побутом, а також ароматом смаколиків. До речі, рецепти у манзі докладні, тож, за бажанням, можна спробувати вдома повторити якісь з них. Напевно, ті, що простіше за все адаптувати (більшість фантастичних інгредієнтів все ж мають аналоги у реальному житті).

“Надтаємне товариство надзвичайних відьом”, Санґу Манданна

Це прекрасна історія про дружбу і родину, яку люди обирають собі самі. Вона не гратиме у вас на нервах, не кататиме на емоційних гойдалках. Міка Мун – відьма, якій доводиться приховувати свої здібності. А, як відомо, коли хочеш щось приховати, поклади це на видне місце. Тому Міка веде YouTube-канал про чаклунство, яке підписники сприймають як прикол та спецефекти. Але саме завдяки йому Міку помітив Іян. Він зрозумів, що вона справжня відьма, і зробив їй пропозицію, від якої вона не могла відмовитися.

Теж цікаво: Любитель серіалів, Попелюшка-механік і матір гуся: Добірка крутих книг, де «живуть» роботи

Це тепла приємна історія про те, що разом люди можуть зробити більше. Вона про дружбу та відданість, сміливість та травми, самотність та страхи, прийняття та кохання. Тут немає якихось карколомних подій, але є досить цікаві сюжетні повороти. Вона мені нагадала за вайбом добрий фільм для сімейного перегляду (окрім, може, пари палких моментів). Затишна, чарівна, кумедна, місцями драматична (але не занадто), читається швидко і залишає приємний післясмак.

“Дім у волошковому морі”, Т. Дж. Клюн

Це тепла чарівна фентезійна історія…з елементами антиутопії. Лайнус Бейкер веде тихе самотнє життя. Він – інспектор, який має перевіряти притулки для магічних дітей. В Управлінні Магічної Молоді знають його як неупередженого працівника, який живе за Правилами та нормами. Тож йому доручають надсекретну місію – перевірити притулок, де живуть дуже магічні діти. Наприклад, син диявола (зі схильністю до акторства), дух лісу та перевертень, який стає померанським шпіцем. Лайнус їде на місяць з метою провести досконалу інспекцію, що відповідатиме усім вимогам керівництва, але потрапляє на закритий острів в цікаву компанію і змінює пріоритети.

Моя подруга назвала цю книгу “утопією посеред антиутопії”, і я не можу підібрати кращого опису. Вона затишна і приємна, хоча драматичні компоненти теж присутні. Тут є прості побутові ситуації, але наявність перевертня, ельфа чи антихриста робить їх значно цікавішими. Є також вайб таємничості навколо директора притулку та очевидна мораль: вона про усвідомлення, прийняття себе та інших, про стереотипи та упередження, які можуть зіпсувати життя, про людяність та родину. Є також друга частина, але взагалі ця історія більш-менш завершена.

“Рослини-прибульці. Як борщівник та амброзія захоплюють Землю”, Олексій Коваленко

Нонфікшн буває різний. Він може заохотити щось робити, надихнути на формування і закріплення нових звичок, навчити чогось нового, розповісти про роботу мозку, виховання або чиєсь життя (якщо хочете добірку нонфікшну, пишіть у коментарях). А може зовсім неочікувано захопити вас, розповідаючи про досить буденні речі. Так у мене вийшло з книгою “Рослини-прибульці”. І хоча рослини ніколи не входили у сферу моїх інтересів, автор пише настільки легко, приємно та цікаво, що відірватися складно, навіть якщо це не гостросюжетний трилер, а глава про гостросюжетне захоплення України інвазійними північноамериканськими кленами.

Теж цікаво: Огляд Bigme B6 Color: Коли електронна книга вирішила стати планшетом – і… не вийшло

Автор розповідає про рослини, які в нас ростуть, хоча не мали б, які приносять шкоду, хоча від них цього не чекали, які вживають в їжу, хоча не варто. З книги ви дізнаєтеся, що та жовтава квітка, що асоціюється з 8 березня, то не мімоза, а акація. А те, що так солодко пахне під час цвітіння, то не акація, а робінія. А ромашками взагалі називають купу всього, що не є ромашками. Додайте до цього ілюстрації, адаптовані меми, постійні жарти – і вийде флористичний смаколик, після якого ви не зможете дивитися на клени та волошку так само, як раніше. Взагалі у “Віхоли” багато цікавого нонфікшну, раджу придивитися.

Honorable mention. “Танець недоумка”, Ілларіон Павлюк

Цю книгу навряд чи можна назвати дуже затишною, бо це пригодницька фантастика про колонізацію іншої планети. Але особисто для мене вона стала ефективним засобом ескапізму. Читати про пригоди Гіля було настільки цікаво, що я геть забувала про час сну. Ну, знаєте, не висипалася раніше – то не треба і починати.

У космічного біолога Гіля Гіршевича непросте життя: з дружиною складнощі, з роботою складнощі, і зі здоров’ям теж будуть складнощі, адже він має генетичну хворобу, і вже зовсім скоро вона може “вистрілити”. І в досить кризовий для нього період підвернулася гарна робоча пропозиція – стати учасником місії з колонізації іншого світу, причому родина може поїхати разом з ним. Занадто прекрасна пропозиція, еге ж? Автор доволі повільно занурює нас в цей світ, але він з часом так затягує, так інтригує, що відірватися складно. Фінал – це взагалі окрема тема. Після нього хочеться ще посидіти та добряче подумати, що тут взагалі відбулося.

Звісно, затишних книг (і не затишних, але дуже цікавих) набагато більше. Пишіть в коментарях, які книги допомагають вам утримувати дашок на місці в ці непрості часи.

Читайте також:

• Палке фентезі, квір-література і крутий ретродетектив: Добірка книг, які вразили 2025 року
• Не лає, але кусає: Добірка моторошних, цікавих (і хтивих) книг про вампірів