Палке фентезі, квір-література і крутий ретродетектив: Добірка книг, які вразили 2025 року

Наприкінці року модно робити підсумки. Хтось розповідає про досягнення в блозі, хтось хизується роботою, хтось отримує престижні нагороди. А я вирішила підбити підсумки свого читацького року. Ця добірка включає книги, які я читала цього року і які мене вразили, причому як в хорошому, так і в поганому сенсі.

Також цікаво: Всі статті та рецензії на книги

Зазначу зайвий раз, що добірка ґрунтується виключно на моїх літературних смаках. Доволі невибагливих, маю визнати. Тож це не значить, що те, що викликало у мене вау-ефект, так само вразить і вас (і навпаки). Але якщо опис та враження якось відгукнуться, то, може, варто додати книгу на заміточку. Крім того, вона не містить виключно цьогорічні новинки, тому можна не шукати тут “Книгу Еміля” Ілларіона Павлюка, я до неї ще не дійшла.

Відкриття року – “Діти кістки й крові”, Томі Адеємі

Це був той випадок, коли я буквально змушувала себе до неї підійти, бо думала, що історія буде нудною, імена складними, а контекст незрозумілим. Якщо коротко, то ні, ні та знову ні. Це книга американської авторки африканського походження, де під фентезійною обгорткою ховається гостросоціальна проблема та сучасний американський контекст. Томі Адеємі представляє світ колись щасливої країни Ор’їші, де багато жителів володіли магією. Але одного разу король наказав знищити усіх магів, і вона зникла. Після того суспільство розділилося на два шари – звичайні люди та ті, в родині кого були маги, причому другі ще й відрізняються від перших візуально.

Представників другої категорії називають “черв’яками”, і ставлення до них з боку звичайних людей відповідне. Його видно вже з перших сторінок книги, коли солдати приходять в табір, де навчаються дівчата-підлітки. Гадаю, тут легко провести аналогію з расизмом та поліцейським свавіллям, хоча магія та шлях героїв робить цю книгу справжнім фентезі. Також у книзі є відсилки на релігію народу йоруба, який проживає у Західній Африці. Переважно це проявляється у назвах, але все одно вгадується. Світ завдяки цьому водночас і фентезійний, і більш пов’язаний з конкретним етносом. Емоції під час читання книги стрибали від захопленого “Ого, нічого собі” до шокованого та болючого “Ну як так, ну нащо??”.

Книга, що не відпускала – “Хороша дівчинка, зіпсована кров”, Голлі Джексон

Це друга частина циклу про Піппу Фіц-Амобі, бо першу, “Посібник з убивства для хорошої дівчинки”, я читала того року. Але, звісно, починати варто саме з неї. Це класний підлітковий детектив, у якому чітко видно, як змінюється персонажка, але не з віком, а через обставини. В першому томі це до дратівливості правильна підлітка, що в компанії нового друга Раві влізає в справу, яку давно розкрили та закрили. В другому томі Піп пожинає плоди слави, яка прийшла до неї після того, як вона посадила поліцію в калюжу і розкрила правду про той випадок.

І хоча вона пообіцяла собі та Раві більше ніколи не влізати ні в які розслідування, зникнення свого друга Піппа не змогла проігнорувати. На відміну від поліції. Вона знову порпатиметься у минулому мешканців маленького містечка, збиратиме всі дрібні деталі та влізе в ще одну стару справу про серійного вбивцю. Історія настільки захоплива, що після другої частини я одразу взяла третю, і там вже геть інша Піп – зламана, розчарована, люта, але все ще методична та зібрана. Окремо відзначу розкішне видання. Трилогія від ReadBerry має кольоровий зріз, який формує відбиток пальця, сторінки з діалогами, сповіщеннями, щоденниковими записами, нотатками тощо. Його приємно гортати та зручно читати.

Книга, після якої потрібна пауза – “Замок із кришталю”, Ірина Грабовська

Вибачте, що згадую третю частину циклу, оскільки передбачається, що перед нею варто прочитати перші дві. Але з фентезі меча і магії так часто буває, адже однієї книги не вистачить для того, щоб створити надзвичайно пропрацьований світ з новими расами, розписати географію, економіку, релігію та політичний устрій, представити кілька сюжетних арок, королівських родів та десятки персонажів. У цій книзі є звичайні люди, маги, птахи, тобто люди з крилами, горгонці, тобто люди з ознаками змій, та інші раси. Між деякими точиться запекла боротьба за владу та території, хтось шукає союзників, хтось мріє про помсту, хтось хоче повернути трон.

Світ об’ємний та цікавий, а персонажі різні – м’які та приємні, категоричні та озлоблені, зламані та хитрі, самовпевнені та віддані. Ірина Грабовська проробила величезну роботу, і коли я закрила останню сторінку, то плакала не просто тому, що фінал щемкий, але й тому, що у цьому жорстокому світі я буквально жила та ходила поряд з героями, відчувала їхній біль та розпач, їхнє кохання та муки вибору. А ще тут є крута лінія з прийняттям себе. Ця історія почалася ще в першій частині, вона робила герою боляче, і він робив боляче іншим. Адже у фентезійному світі теж може процвітати гомофобія, навіть якщо і називається інакше. Особисто для мене трилогія Ірини Грабовської “Замок із кришталю” – одна з топових у цьому жанрі, і я з нетерпінням очікую перевидання її пригодницької фантастики у стімпанковому світі “Леобург”.

Книга, до якої захочеться повернутися – “Він” Елль Кеннеді, Саріна Бовен

Цього року я захопилася романтичною квір-літературою. Точніше, любов почалася торік з книги “Червоний, білий та королівський синій” (до речі, якщо комусь цікава добірка романтичних чи квірних книг, пишіть в коментарях), але цього року розквітла. Таких книг на ринку стає більше, і цього року РМ видало дилогію “Він”/”Ми” про хокеїстів, один з яких є гомосексуалом, а другий – бісексуалом. Вона відверта, тобто це прям потужне таке 18+, і фентезійна у плані майже тотальної толерантності всіх оточуючих.

І вона така приємна! Джеймі та Веслі зустрічаються в хокейному таборі, починають з дружби, регулярно переписуються, мають власні ритуали й традиції, але далі… Ох, що було далі! Текст легкий та приємний, місцями кумедний, з жартиками та іронією, а місцями – щирий та чуттєвий. В нього хочеться загорнутися, як в ковдру. Зазвичай в ромкомах автори всебічно обдаровують чоловічих персонажів. Вони гарні, талановиті, кмітливі, добрі, ввічливі, багаті…. А що може бути краще за такого чоловіка? Правильно, тільки два таких чоловіки!

І малесенька ремарка – ще у цій категорії раджу книгу “Закоханий” Наді Білої. Але у плані щастя та толерантності вона знаходиться на іншому кінці спектра. Це доволі реалістичний погляд на життя хлопця, який раптово закохується у дорослого чоловіка.

Найцікавіша історія – “Лазарус”, Світлана Тараторіна

Я згадувала постапокаліптичну фантастику “Дім солі” Світлани Тараторіної у тексті про найкращі антиутопії (його можна знайти ось тут), а в цю добірку прямо просився “Лазарус”. Це урбаністичне ретродетективне фентезі, події якого відбуваються в Києві у 1913 році. Київ – це місто Межі, і тут люди співіснують з нечистю – чортами, упирями, вовкулаками тощо. Одного разу повз місто проїжджає слідчий з особливо важливих справ Олександр Тюрин, і його залучають до розслідування жорстокого вбивства дитини, в якому звинувачують нечисть. Через цей випадок може розгорітися новий конфлікт.

Але розслідування та події сьогодення – це лише один шар, бо тут є окремі лінії з минулим Тюрина та його родини, з історичними подіями та відсилками до фольклору. Книгу можна читати і як альтернативну історію, і шукати там “великодки” до реальних подій чи людей, і розбирати на сенси. Вона теж підсвічує гостросоціальні проблеми, як-от нетерпимість та упередженість до “інших видів”. А у фіналі всі детальки та детективні лінії сходяться, і формується вражаюча картина. Це та історія, коли дійсно хочеться думати, що саме хотіла сказати авторка.

Найкращий головний герой – Кастіл / “Кров і попіл”, Дженніфер Л. Арментраут

У буктоці та букстаграмі часто зустрічається фраза, що найкращі чоловіки – це ті, яких вигадали жінки. З цим важко не погодитися. І цього року у моїй колекції крашів з’явився ще один (добре, не один, але цей найбільш видатний за сукупністю рис) – Кастіл з циклу Дженніфер Л. Арментраут “Кров і попіл”. Про цей цикл я згадувала у своїй добірці книг про вампірів, і Кастіл якраз належить до раси, що має схожі з вампірами здібності та характеристики.

Теж цікаво: Не лає, але кусає: Добірка моторошних, цікавих (і хтивих) книг про вампірів

У цього персонажа є повний набір чеснот, переважно клішованих, але хто взагалі про таке думає, коли читає романтичне фентезі?! Важливо те, що він сильний, сміливий з ухилом у відчайдушність, гарнюня і, звісно ж, буде шалено закоханий у головну героїню. Ще у нього сумне минуле (не казатиму, яке, бо спойлер), але він націлений на помсту та відновлення справедливості для своєї родини та народу. Так, є трохи сірої моралі на початку, але ж, знаєте, nobody is perfect.

Найкращий жіночий персонаж – Джуд Дуарте / “Народ повітря”, Голлі Блек

Тетралогія “Народ повітря” не нова, але якось так сталося, що дві останні книги я дочитувала тільки цього року. Але спочатку перечитала перші дві та знову, як і колись, захоплювалася Джуд Дуарте. У світі струнких обдарованих безсмертних фейрі вона – звичайна людина, а тому отримує поранення, реагує на отрути та підкорюється ментальному впливу. Вона фактично грає від початку програшними картами, але їй допомагають злість, сила волі та жага помсти. Вона змогла перетворити людські “недоліки” на переваги у світі фейрі, навчилася битися та плести інтриги, тож врешті-решт з андердога виросла до королеви.

Це фентезі з класичним тропом “від ненависті до кохання”, і воно пристрасне, але не хтиве. Тут немає сцен 18+, але хімію між Джуд та принцом Карданом відчуваєш одразу. Навіть якщо спочатку вони справді готові повбивати одна одного.

Honorable mention – Розчарування року

Чом би й не додати трошки багна в цей літературний мед? Скажу чесно, за цю номінацію боролися дві книги – мотиваційний нонфікшн та… ретелінг казки і за сумісництвом переможець премій “Г’юго” та “Локус” за найкращу повість 2024 року. Я обрала нонфікшн, тому що за нього віддала 320 грн, а за повість – 217 грн. Менші втрати – менший сум. Так от, у цій категорії вітайте “Переломний рік” Бріанни Вест.

Це популярна авторка, і її книга “Тією горою є ви” є непоганою та в чомусь корисною, особливо якщо до цього ви таких книг не читали. І від “Переломного року” я теж очікувала корисних порад, цікавих ідей чи хоча б мотивуючих афірмацій. А отримала 384 сторінки води. Чесно, навіть ChatGPT може краще. Саме видання цікаве, націлене на те, щоб ви кожен день відкривали нову сторінку, читали нову мудрість та надихалися. Але у мене не вийшло ані надихнутися, ані знайти там мудрість. З практичного погляду “Чудовий ранок” та “Атомні звички” працюють краще. Чи навіть та ж “Тією горою є ви”, хоча на сучасні українські реалії її не завжди виходить натягнути.

А які книги стали для вас найкращими цього року?

Читайте також:

• Без кота і книга не та: 9 вигаданих котів, які залишаються у серденьку. І 1 реальний
• Любитель серіалів, Попелюшка-механік і матір гуся: Добірка крутих книг, де «живуть» роботи