© ROOT-NATION.com - Use of content is permitted with a backlink.
Коли студія Compulsion Games випустила South of Midnight минулого року, гра одразу стала однією з найвиразніших пригодницьких екшенів останнього часу – як за візуальним стилем, так і за атмосферою. Ця приблизно дванадцятигодинна подорож міфологізованим американським Півднем поєднала фольклор у стилі південної готики з історією про матір і доньку, яка водночас відчувається дуже особистою та епічною. Тепер, коли гра дісталася Nintendo Switch 2, головне питання полягає не в тому, чи варто приділити їй увагу – безперечно, варто. Набагато важливіше інше: чи зміг цей порт зберегти все те, що робить South of Midnight настільки особливою.
ЗМІСТ СТАТТІ:
Історія Гейзел
Перед тим як оцінювати порт, варто відповісти на одне запитання: як саме ви плануєте грати.
У South of Midnight ви берете на себе роль Гейзел – молодої жінки, яка дізнається, що володіє магічною силою, після того як руйнівний ураган перевернув її життя з ніг на голову. Далі розгортається лінійна сюжетно-орієнтована пригода, що значною мірою тримається на своїй історії. І саме сюжет є найсильнішою стороною гри. Сценарій спирається на автентичний фольклор американського Півдня, населяючи світ Гейнтами (Haints) та іншими міфологічними істотами, які відчуваються невід’ємною частиною цього краю, а не запозиченнями зі стандартного фентезі. Акторська гра Адріян Рей та Синтії К. Маквільямс надає історії особливої глибини, роблячи взаємини матері й доньки по-справжньому емоційними та переконливими від початку й до фіналу.
Це той рідкісний випадок, коли магічна історія залишається напрочуд приземленою й щирою. Без перебільшення, South of Midnight – найкраща робота студії Compulsion Games на сьогодні.
Геймплей
Візуально гра вирізняється естетикою, натхненною технікою стоп-моушн, яка відразу привертає увагу. Цей стиль анімації надає відеороликам відчуття реальної, ручної роботи, а художнє оформлення гри загалом просто чудове – насичене атмосферним освітленням, виразним дизайном персонажів та деталями оточення, що випромінюють тепло та турботу. Не менш винятковим є саундтрек у стилі блюзу та госпелу, який так природно вплітається у світ гри, що ви перестаєте сприймати його як фонову музику і починаєте відчувати як частину пейзажу.
Читайте також: Огляд Forza Horizon 6: Той самий фестиваль, нова ідеальна локація
Ігровий процес доволі простий і поєднує платформінг із боями, побудованими навколо магічних здібностей Гейзел. Бойова система не вирізняється особливою глибиною: з часом сутички починають повторюватися, а обмежена різноманітність ворогів не дозволяє їм залишатися однаково захопливими протягом усієї гри. Втім, приблизно дванадцятигодинна тривалість не дає грі набриднути, а сильний сюжет підтримує інтерес навіть тоді, коли механіки починають втрачати свіжість. Крім того, серед налаштувань доступності є можливість повністю вимкнути бойову систему, що красномовно свідчить про те, на чому розробники насправді зробили головний акцент.
Особливості версії для Switch 2
І саме тут ми переходимо до версії для Switch 2, де все стає трохи складніше.
У док-режимі South of Midnight справляє цілком пристойне враження. Гра орієнтується на 30 кадрів за секунду, хоча не завжди утримує цю позначку – особливо під час бойових сцен, де помітні просідання продуктивності. Попри це, гра залишається комфортною для проходження й не втрачає своєї візуальної привабливості. Стилізований художній стиль значною мірою компенсує технічні недоліки, які були б набагато помітнішими у грі з фотореалістичною графікою. Саме завдяки цьому більшість сцен виглядають чудово навіть тоді, коли продуктивність тимчасово погіршується. Для гри, головною перевагою якої є історія, цього цілком достатньо.
Однак саме в портативному режимі порт дає збій. Продуктивність стає нестабільною: час відтворення одного кадру різко коливається, що призводить до постійних мікрозатримок, через які гра здається нестабільною, навіть коли лічильник частоти кадрів показує, що все має бути в нормі. Версія для Switch 2 також страждає від більш тривалого часу завантаження порівняно з PlayStation 5, і якщо версія для PS5 працює зі стабільною частотою 60 кадрів на секунду при вищій роздільній здатності, то порт для Switch 2 ледве досягає половини цього показника.
Особливо показовим є порівняння зі Steam Deck. Портативний пристрій від Valve у грі «South of Midnight» забезпечує від 40 до 50 кадрів на секунду, іноді навіть досягаючи 60, причому на апаратному забезпеченні, яке технічно менш потужне, ніж те, що встановлено у Switch 2. Те, що спеціально розроблений порт для Switch 2 працює гірше, ніж перевірена версія для Steam Deck, важко виправдати, і це свідчить про те, що порт або потребував більше часу на оптимізацію, або має технічний борг, який, можливо, буде усунуто в майбутніх оновленнях.
Підсумки
Найбільше розчаровує те, що South of Midnight мала всі шанси стати ідеальною грою для Switch 2. Її стилізована графіка та компактна, лінійна структура – саме той формат, який традиційно чудово пасує консолям Nintendo. Сама гра є справжньою знахідкою: вона запам’ятовується, викликає сильний емоційний відгук і вирізняється неповторним художнім стилем. Проте технічна реалізація цього порту не дозволяє повністю розкрити його потенціал, особливо для тих, хто віддає перевагу портативному режиму, а таких серед власників Switch традиційно чимало.
Якщо у вас є вибір, найкраще знайомитися з South of Midnight на PlayStation 5 або Xbox. Втім, якщо Switch 2 – це ваша єдина платформа, грати все ж варто, але переважно в док-режимі. Попри технічні недоліки, у такому форматі гра все ще дозволяє повною мірою насолодитися історією, атмосферою та художнім стилем, які роблять South of Midnight однією з найяскравіших пригод останнього року. Однак для тих, хто планує проходити гру виключно в портативному режимі, рекомендація буде значно стриманішою через помітні проблеми з продуктивністю.
Читайте також: Огляд “Mafia: The Old Country” – Класична сицилійська історія боротьби, кохання і зради