Огляд “Mafia: The Old Country” – Класична сицилійська історія боротьби, кохання і зради

Я ніколи не був великим фанатом серії ігор Mafia. Якщо чесно, ніяким фанатом не був: у юності я чомусь пропустив її повністю та безповоротно. Якось у минулому році купив бандл зі всіма частинами і спробував пограти у найновішу гру зі старих мафій, встиг зрозуміти, що це щось типу GTA, але про мафію, в принципі, якісний тайтл. Але мій досвід був перерваний раптово: на другому чи третьому завданні я спіймав критичний баг, який просто не дозволив продовжити проходження. Знаєте, доволі часто старі ігри не хочуть нормально працювати на новому залізі. Декілька переустановлень не допомогли, довелося видалити гру та забути про мафіозну кар’єру. Здавалося, назавжди… Поки нещодавно я не прочитав новину на нашому сайті про вихід нової гри “Mafia: The Old Country”.

Навіть не знаю, як так відбулося, але щось у серці йокнуло, десь у мозку переклинили нейрони, я просто взяв і одразу купив цю відеогру. Мабуть криза нестачі якісних ігор останнім часом так вплинула, чи якась геймо-магнітна буря була у той день. Але, тут наче і видавець, якому можна довіряти – компанія 2К, що також випускає серію Bioshock, і відгуки перших покупців прямо дуже позитивні. Спокусився. Ціна гри при запуску, до речі, не абияка – аж 2000 грн (50$).

• Придбати гру “Mafia: The Old Country” можна  у Steam

Звісно, були побоювання, що гра не сподобається, але забігаючи наперед, скажу, що в цілому я не пожалів про цю імпульсивну покупку. Грою дійсно можна насолодитися, нажаль, недовгий час, бо вона банально дуже коротка, але враження я отримав яскраві. Ну давайте, розкажу докладніше.

Сюжет і сценарій “Mafia: The Old Country”

Насправді, сюжет “Mafia: The Old Country” може здатися доволі банальним з опису – шлях героя (тут його звуть Енцо) у злочинній організації з самих низів. Хіба ми такого ніколи не бачили? Та 100500 разів! І чесно – базово, сюжет саме таким банальним і є – по факту. Ну шо поробиш, історія ігор та фільмів знає багато подібних історій. Знову ж таки, навіюється аналогія з GTA, як ти її не відганяй.

Але, банальний сюжет – не значить нецікавий. Інгредієнти мають значення, але головне – майстерність приготування та подача блюда. Увесь прикол “Mafia: The Old Country” – у смачних деталях. І вони тут дуже круто пророблені, приправлені екзотичними спеціями із сицилійським колоритом початку XX століття та прикрашені великою кількістю кінематографічних вставок, які дуже професійно зроблені. Діалоги добре передають емоції героїв і контекст подій, причому часто через лицеву міміку, яка зрозуміла взагалі без слів. Якщо ви грали в The Last Of Us, то розумієте, про що я кажу.

Таким чином, хоча сценарій гри жодного разу мене не здивував, а події розвивалися цілком передбачувано, це не зробило гру поганою чи нудною. Навпаки – сюжет затягує емоційністю та місцевою харизмою. Хочеться йти по історії, хочеться дізнатися, що буде далі, та пережити всі події на повну. Що важливо, процес гри чітко веде вас по сценарію і не дає відволіктись на сторонні непередбачені дії. Наприклад, бажання вивчати навколишній світ майже не виникає, незважаючи на всю його грандіозну яскравість.

При цьому ви ніби розумієте, що світ навколо вас живий – величезний і відкритий. Але насправді – це не так (принаймні – не зовсім так, про світ “Mafia: The Old Country” ми ще поговоримо пізніше), а подібні враження – майстерно створена ілюзія. І в цьому є ще один кайф гри також. Якщо вам набридла абсолютна свобода відкритих світів і просто хочеться насолодитися якісним сценарієм, то тут вам така можливість надається сповна.

Я навіть не знаю, яка складова у грі має важливішу роль, кінематографічна чи інтерактивна. Таке враження, що заставки, під час яких ви нічого не робите, а просто спостерігаєте за подіями та діалогами, рівнозначні відрізкам, коли ви керуєте персонажем.

Тому, фактично, Mafia: The Old Country – це скоріше анімаційний фільм, в якому ви час від часу граєте за головного героя, виконуючі послідовні дії та пересуваючись від одного маркера до іншого, між якими вас знов очікують доволі довгі заставки. Ніякої варіативності подій немає, ви не впливаєте на динаміку чи розвиток сюжету. Просто чітко йдете по сценарію.

Навколишній світ Mafia: The Old Country при цьому соковитий, яскравий та трохи пафосний. Події гри відбуваються на фоні наймальовничіших пейзажів, вас оточують гори з серпантинами вузьких ґрунтових доріг, що спускаються в долини з виноградниками та садами.

Шляхи ведуть повз селища та вілли і переходять у вулиці південного приморського міста, мощені камінням, ведуть вас далі по узбережжю через мости-акведуки над гірськими річками, які впадають у спокійне блакитно-рожеве море.

Навколо вас різноманіття природи – все буяє та квітне. Завжди сонячна Сицилія дійсно прекрасна… Але на цьому прекрасному фоні розвиваються жорстокі криваві події, і окрім садів тут розквітає також людська підступність, жадібність та дика ненависть до ближнього, підкріплена традиційною кланово-родинною ворожнечею на тлі фанатичної релігійності з елементами середньовічного містицизму. І крім того, Сицилія – це край справжнього благородного братерства, і, звісно, палкої любові, бо в такому місці неможливо не закохатися у саму прекрасну і при цьому абсолютно недоступну і заборонену під страхом смерті дівчину.

Графіка

Почнемо з технічної частини. Для ігор я використовую платформу PC, а саме, потужний геймерський ноутбук ASUS ROG Strix SCAR 17 G733PY-LL020X з топовою відеокартою NVIDIA RTX 4090 16 ГБ GDDR6. Тому всі ігри в мене зазвичай запускаються на ультрависоких налаштуваннях графіки з максимальними ефектами. Mafia: The Old Country – не виключення.

Також, варто відмітити, що я граю на великому вигнутому ультраширокому екрані. Це 43-дюймовий монітор Philips Brilliance 439P9H/00 зі співвідношенням сторін 32:10 та роздільною здатністю 3840×1200 пікселів (огляд тут). Це також додає певного ефекту присутності та підсилює занурення у гру, особливо у нічний час.

Нагадаю, цього разу розробник (студія Hangar 13) відмовився від власного графічного двигуна Fusion Engine. У новій грі використовується сучасний Unreal Engine 5, який відрізняється деталізованими багатополігональними моделями, просунутими алгоритмами розрахунку складного освітлення, якісним розмиттям заднього фону та крутими ефектами руху, а також максимально реалістичною анімацією людських лиць. Світ гри наповнений вражаючими дрібними деталями, які дуже якісно промальовані. Починаючі з волосся та шкіри персонажів – зі зморшками, пігментацією, продовжуючи одягом, химерними машинами початку минулого століття та заворожливою середземноморською архітектурою.

Відповідно, я мав можливість сповна насолодитися графікою у “Mafia: The Old Country”. І так, картинка тут дійсно просто пречудова, усі переваги UE 5 майстерно використані у повному обсязі. У підсумку – маємо мабуть найвищий рівень графіки, який зараз може запропонувати сучасна ігрова індустрія у масовому сегменті, чи дуже близько до топового рівня.

Не думаю, що варто багато описувати словами якість картинки, бо на мою думку в такому оповіданні не буде великого сенсу. Напевно, ви зможете знайти чисельні відео проходжень на YouTube. Звісно, краще все побачити на власні очі наживо. Запевняю, якість графіки вас точно не розчарує, якщо ви запустите “Mafia: The Old Country” на потужному залізі. А скоріше за все – ви будете вражені роботою гейм-дизайнерів.

Геймплей та ігрові механіки

Ігровий процес Mafia: The Old Country складається з трьох основних елементів: стелс, бій, погоня (чи втеча). Також у головного героя є головний “божий дар” – гострий просторовий слух, що дозволяє “бачити” крізь стіни, передбачаючи положення та напрямок руху ворогів крізь стіни та інші перешкоди. Нічого не нагадує? Так, звісно, все це вже було в The Last Of Us, в яку я за збігом обставин грав зовсім нещодавно, тому аналогія дуже яскраво відслідковується.

Після отримання завдання ви можете пересуватися до точки входу в місію – або верхи на коні, або на автомобілі. І це дуже схоже спочатку на RDR2 (звісно, через коней), а пізніше, коли ви починаєте їздити за кермом – на GTA. Як і в згаданих іграх, часто такі пересування супроводжуються діалогами чи байками, які вам розповідають попутники. Це також допомагає краще зрозуміти сюжет історії та заглибитися в особливості і традиції сицилійської глибинки.

Адже дуже нечасто ви пересуваєтесь по мапі самостійно. Пам’ятаєте, я казав, що сюжет фактично не відпускає вас і не дає часу на вольності в оточуючому світі. Фактично, ви просто не можете відійти від команди дуже далеко, бо місія буде вважатися проваленою.

Частіше за все у пригодах вас супроводжує кращий друг Чезаре, чи навіть декілька супутників. В залежності від сценарію, вони також можуть допомогти вам у виконанні місії, чи можуть залишити вас в певній точці, а самі зайнятися ніби паралельними справами для виконання загального завдання, або просто “постояти на шухері” неподалік, щоб прикрити вам відхід.

При виконанні місій ви здебільшого можете піти двома шляхами – діяти скритно чи вступити у відкритий бій. Також можна комбінувати дві стратегії. Наприклад, я люблю починати приховано, підкрадатися ззаду і вбивати по-тихому – метнути ножа з відстані, або задушливим прийомом.

Після тихого вбивства краще ховати тіла в спеціальні ящики, щоб вартові не помітили трупи і не підняли тривогу.

А якщо вас все ж викриють, тоді вже доводиться відкривати шалений вогонь зі всіх стволів і прориватись по трупам до цільової відмітки місії.

Хоча ніхто не забороняє вам просто одразу входити “з ноги” у будь-які двері, якщо ви впевнені у своїх силах. Але майте на увазі, боєприпасів у вас обмежена кількість і навіть на середньому рівні складності бувають моменти гострої нехватки патронів. Благо, поповнювати їх можна обшукуючи оточення і тіла вбитих ворогів. Взагалі, звісно, не варто палити куди попало, старий добрий влучний хедшот рішає, як у будь-якому шутері, тому краще цілитися у голову і вбивати противників з одного пострілу, ніж стріляти у корпус і витрачати при цьому 3-4, а то і 5 набоїв.

У деяких місіях вам взагалі не обов’язково вбивати всіх ворогів. Можна просто обходити вартових, використовуючи бачення крізь стіни, чи відволікати противників, кидаючи монети чи пляшки, і таким чином примушуючи їх відходити з вашого шляху. Так, це все дуже схоже на TLOU, немає сенсу заперечувати. Але, чому б і ні?

Ще одна вагома складова ігрового процесу Mafia: The Old Country – ножовий бій. Практично у кожній місії вам доводиться стикатися з “фінальним босом” у рукопашному поєдинку з використанням холодної зброї. На протязі гри Енцо доводиться вивчати та постійно відточувати техніку ножового бою. Для цього буде потрібно освоїти декілька типів ударів – колючі, ріжучі, комбіновані, а також блокування ударів противника та рухи ухиляння. І звісно – правильно та вчасно їх застосовувати. Якщо чесно, я жодного разу не зміг пройти ці випробування з першого разу. Доводиться витрачати декілька спроб, щоб перемогти, бо кожен наступний противник використовує власні прийоми, а рівень майстерності поступово ускладнюється. Ножовий бій – дуже жорсткий і напружений етап кожної місії і він викликає непоганий сплеск адреналіну. Але, хіба не за цім ми сюди прийшли?

Ще крута фіча: у Mafia: The Old Country вам декілька разів доведеться брати участь у перегонах – кінних та автомобільних.

Також, декілька разів вам доведеться переслідувати противників і наче один раз тікати на автомобілі, відстрілюючись від переслідувачів. Дуже у дусі RDR2 чи Cyberpunk 2077. Таких моментів у грі небагато, але вважаючи, що проходження взагалі коротке – нормально так розбавляє загальний “мафіозний” сюжет.

Економіка, покупки, персоналізація Енцо, колекції предметів

У грі втілена просунута система розвитку та кастомізації головного персонажа, але по факту, я не зрозумів, навіщо вона потрібна. Бо це ніяк не впливає на проходження сюжету. Я нічого не робив и пройшов гру повністю без проблем.

У Mafia: The Old Country є ігрова валюта – “дінарі”, і навіть можна її витратити, але незрозуміло, як і коли. Наприклад, є магазин Паскуале, де можна купити зброю та припаси. Але, по-перше, як я казав, під час місій ви здебільшого не можете відхилитися від сценарію, тому нагоди попасти в магазин майже ніколи не випадає. А по-друге, ви можете просто вбити ворога та забрати його зброю чи знайти будь-який ствол на поточній локації. За все проходження я був в магазині лише один раз, тому що це було частиною сценарію – треба було купити там свій перший ніж.

Нестачі зброї у грі немає, як і якихось унікальних моделей зброї для покупки тільки у магазині, взагалі асортимент доволі обмежений. Три пістолети та обріз, три гвинтівки, двостволка та пара помпових дробовиків. Аптечки, гранати – також можна здобути під час місії – обшукуючи трупи, шухлядки столів чи зламуючи ножом міні-сейфи, якими усіяний ваш ігровий шлях. У підсумку дінарі просто збираються, але не витрачаються.

Ще під час ігри ви можете знаходити “тринакрії” – це якісь стародавні античні реліквії, які можна обміняти на гроші. Але, повертаємось до того, що гроші вам по факту не потрібні. Тому артефакти збираються, але на дінарі я їх не обмінював жодного разу.

Хоча, збрехав, все ж можна витрачати гроші, щоб відкривати коней у стайні. Але, я також не бачу в цьому сенсу, бо на проходження гри вибір коня ніяк не впливає.

Теж саме можна сказати про автомобілі. Під час проходження вам доручається обрати коня чи модель машини для поїздки, хіба що, пару разів. Навіщо у гаражі стоїть півтора десятка автомобілів – незрозуміло. Вірніше, далі я зрозумів, розкажу пізніше. Але, повторюся –  для проходження сюжету цей момент взагалі не суттєвий, бо здебільшого ви їдете на завдання з іншим персонажем – на машині, яку вам надає сценарій.

Все вищесказане відноситься також до одягу, який можна купляти та зберігати у шафі квартири Енцо. Але практичного сенсу у зміні одягу просто немає. Хіба що вам просто подобається процес перевдягання персонажа, чого я також не можу виключити.

Ще ви можете змінювати вигляд головного персонажу, наприклад, застосовувати різні зачіски, бакенбарди, довжину щетини. Якщо в дитинстві ви не награлись в ляльки і хочеться перетворити Енцо на Кена – то у шафі вам буде чим зайнятися.

Ножі – інша справа. Коли була нагода, я обрав ніж, який можна метати у противників здалеку. Головне не забувати його підбирати кожного разу після вбивства, поки не проапгрейдите ніж до того, що підбирається автоматично. Різні клинки надають певні переваги під час проходження. Наприклад, збільшують дистанцію метання чи наносять ворогу більшу шкоду під час ножового бою. Також дорогі ножі можуть відновлювати Енцо шкалу здоров’я після кожного прихованого вбивства.

Крім того, у грі є можливість збирати колекції – записки, газети, афіші, іконки святих. Знову ж, практичного зиску від цих предметів майже немає, вони тільки допомагають зануритися у атмосферу епохи. Хіба шо декілька разів записки містили підказки з кодами сейфів, які треба зламати для проходження місії.

Ще один момент – фотоапарат та колекція фотографії. Цей аксесуар використовується всього декілька разів під час проходження місій, а також ви можете знайти ключові точки для фотографування у світі гри та зробити красиві знімки на пам’ять.

Самий незрозумілий предмет для колекціонування – “фігурка загадкового лиса”. Ці невеликі статуетки просто розкидані по світу у різних місцях і ви можете їх підбирати та залишати у колекції. Для чого? Та просто по приколу, мабуть.

Особливості світу “Mafia: The Old Country”

Оточуючий світ гри доволі дивний. Загальна мапа невеликого розміру, якщо порівнювати із GTA V або RDR 2. В принципі – цей світ відкритий, хоча і з певними обмеженнями. Але, як я казав, під час місій у вас просто немає можливості вивчити його. Тому він здається схожим на The Last Of Us, бо під час ігрового процесу ви покроково переміщуєтесь між маркерами і не можете суттєво відхилитися від маршруту. Для того, щоб безперешкодно вивчати світ, у грі присутній окремий режим – “Дослідження”.

Вхід у режим дослідження – дуже неочевидний, бо він прихований у головному меню у розділі “Переграти главу”. Звісно, під час проходження сюжету я туди не заглядав, бо просто тиснув кнопку “Продовжити”. Тому з’ясував про існування вільного дослідження світу тільки тоді, коли вже пройшов гру повністю, у процесі підготовки цього огляду. Ну добре, краще пізно, ніж ніколи, починаємо пересування по мапі.

Режим починається з квартири Енцо. Можна перевдягтися, екіпіруватися, далі обрати у дворі коня у стайні чи машину у гаражі і нарешті відправитися мандрувати Сицилією! Або можна скористатися функцією швидкого переміщення у деякі ключові точки через екран з мапою світу.

І тут, під час мандрівок долиною, виявляється, що світ не відкритий вам на повну. Тобто, можна пересуватися дорогами, стежками, руслами рік, навіть деякими полями, бігати вулицями міста та по набережній, виходити на берег моря.

Але заходити у приміщення не можна взагалі ніяк. Забратися на територію, де ти точно був на однієї з місій – неможливо, бо всі ворота закриті, а лазівки, через які також можна було проникнути на територію – просто неактивні.

У більшості “заселених” локацій вздовж доріг збудовані паркани – кам’яні з гострими шматками скла зверху, або дерев’яні з колючим дротом. Перебратися через них неможливо.

Можна заїжджати на території селищ, деяких окремих сільських фазенд, чи виробничих територій, відвідувати старовинні руїни. Але на цих локаціях також абсолютно нічого цікавого я не виявив. Іноді можна знайти якісь предмети для колекції, але це все. Здається – це й є основна мета існування режиму досліджень?

Перед тим як вийти зі своєї квартири, ви можете обрати зброю, яка буде з вами під час мандрівок. Але для чого? Застосувати її проти когось з мирних жителів неможливо, приціл просто деактивується при наведенні на людину. Ворогів у вас нема, принаймні, я їх не зустрів. Залишається тільки можливість стріляти по горщиках, які цілком реалістично розлітаються при влучанні в них куль.

Просто заради вивчення можливостей у відкритому світі, я намагався переїхати якусь бабку у полі автомобілем. Разів 12 збивав її з ніг. Вона осипала мене прокльонами, але не вмирала, кожен раз підводилась. І навіть намагалася ухилятися від їдучого на неї автомобіля, і декілька разів їй це вдалося

До чого я веду. Вбити у режимі дослідження ви не можете взагалі нікого і ніяк.  Хіба що можете вбити себе – просто стрибнув з висоти. Після загибелі ви будете перенесені у свою квартиру, звідки зможете почати мандрівку заново.

А, ледве не забув. Плавати Енцо теж не вміє. Зайти в море з берегу можна недалеко – по пояс, далі не пускає.

Якщо стрибнути у море з портового пірсу, ви одразу потонете, але за мить опинитеся у точці з якої стрибнули у воду. На березі є розкидані човни, я стрибнув раз невдало і опинився в трикутнику між двома човнами та водою. Все, це глухий кут з якого неможливо вибратися, бо забратися на човен зверху неможливо, як і зайти далі у воду. Робіть що хочете (виходьте в основне меню).

Висновки

В цілому, “Mafia: The Old Country”, звісно, не ідеальна. І я не можу назвати гру на 100% унікальною чи самобутньою. Хоча, можливо, це мій недолік, бо я не знайомий з попередніми частинами? Те, що я побачив: гра увібрала в себе багато рішень та прийомів з різних відомих тайтлів. Але чи це погано? Я не знаю, мабуть на даному етапі розвитку ігор вже важко придумати щось абсолютно нове у подібному жанрі, тому навіть не бажаючи цього – доводиться запозичувати. Добре, що при цьому розробники взяли на озброєння найкращі механіки геймплею та ідеї з інших ігор і при цьому не споганили їх, а навіть покращили.

Основні переваги гри – захоплюючий деталями сюжет, відмінна графіка та ефекти, добре занурення у час та тему. А також – добряча порція адреналіну і можливість повністю відволіктися від реального життя під час геймплею. І ще – гра абсолютно стабільна на старті і дуже добре оптимізована (можливо це мені так здалося, але на потужному залізі все чітко). Під час проходження я не знайшов у грі жодного багу, і це доволі дивно у наш час, коли ігри випускаються сирими і потім допрацьовуються патчами. “Mafia: The Old Country”, як виключення з правил – стабільна одразу.

Головний мінус нової Мафії – короткий сюжет. Фактично, я пройшов гру повністю за 4 чи 5 днів (всього біля 16 годин), граючи по декілька годин ввечері. І звісно, був трохи розчарований, що історія вже закінчилася. Але, можливо це привід для випуску наступних DLC? Я б дуже бажав якогось продовження чи виходу паралельної історії у існуючому світі. Тим більше, що світ Валле Дората не розкритий на повну, на мою думку, тож рухатися є куди.

Чи вийшла гра вдалою? Я вважаю, що так. Тому можу впевнено радити її до покупки, незважаючи на доволі високу ціну. Або, якщо у вас є терпіння, можна додати у вибране та дочекатися знижок або розпродажу, коли ціна “Mafia: The Old Country” буде знижена. Бо, якщо ви дійсно справжній прихильник жанру пригодницьких шутерів, пропустити цей тайтл було б просто злочином по відношенню до себе.