Огляд Forza Horizon 6: Той самий фестиваль, нова ідеальна локація

Існує особливий тиск, який супроводжує продовження гри, на яке всі давно чекають. Forza Horizon 5 розійшлася десятками мільйонів копій, майже довела до досконалості формулу перегонів у відкритому світі, а потім майже п’ять років залишалася без наступниці, поки на форумах, Reddit і в коментарях на YouTube дедалі голосніше не лунало одне й те саме прохання: «Дайте нам Японію». Тепер Playground Games нарешті виконала це бажання. І найдивовижніше в Forza Horizon 6 не те, що вона виправдала очікування, а те, наскільки переконливо вона доводить, що це довге очікування було недаремним.

Важлива фішка

Спершу варто згадати про очевидне застереження, адже без нього неможливо чесно оцінити цю гру. Forza Horizon 6 – це гра, побудована на невеликих, поступових змінах. Деякі з них справді мають значення, але всі вони залишаються доволі стриманими. Якщо ви вже провели чимало часу в попередніх частинах Horizon, то миттєво – і навіть трохи підозріло – впізнаєте знайомий ритм: той самий фестивальний формат, той самий набір гоночних дисциплін, PR-випробувань і покинутих автомобілів, які потрібно відшукати в сараях (barn finds), той самий цикл колекціонування машин і здобуття нових досягнень. Граючи протягом останнього тижня, я не раз обирав події майже на автоматі – і щоразу вони були саме там, де я очікував їх побачити. Forza Horizon 6 – це не переосмислення серії. Це її переїзд на нове місце.

Карта та геймплей

Але який же це переїзд. Центром нової карти стала компактна, залита неоновими вогнями версія Токіо, і це місто розкинулося так масштабно, як жодне інше урбаністичне середовище в історії серії. Автомобільним іграм завжди було непросто створити міста, які справді відчуваються живими. Надто часто вони нагадують порожні кінодекорації з тонкими, мов сірники, стовпами електромереж і моторошно безлюдними тротуарами. Playground Games вдалося наповнити своє Токіо достатньою щільністю та життям, щоб шалений проліт через перехрестя Сібуя на повній швидкості справді створював відчуття, ніби ти мчиш крізь живе місто. Закриті для транспорту пішохідні зони заповнені людьми, а панорама хмарочосів повністю виправдовує свою легендарну репутацію. Розробники неодноразово наголошували, що їхньою метою було не буквально відтворити Японію, а передати її дух у більш компактному й цілісному світі. І цей підхід виправдовує себе на кожному кроці. Перед нами не карта Японії – це справжній любовний лист її образу.

Читайте також: «Ми хочемо, щоб ще більше гравців дізналися про нас»: Грегорі Лауден розповідає Root Nation про SAROS та майбутні плани

І вона справді величезна. Лише район Токіо приблизно вп’ятеро перевершує за розмірами Гуанахуато з Forza Horizon 5, а поїздка від найпівденнішої точки карти до її північного краю займає майже 34 км, тоді як у попередній грі ця відстань становила приблизно 16 км. Втім, ще важливішою за сам масштаб є вертикальність світу. Усі попередні карти Horizon були переважно пласкими, тоді як тут усе зовсім інакше. Японські Альпи піднімають світ угору, формуючи гірські перевали, глибокі долини, величезні мости та вузькі звивисті дороги – саме ті легендарні серпантини, про які найвідданіші фанати мріяли ще з часів Initial D. Задньопривідне купе, що обережно проходить засніжений гірський спуск узимку, поводиться зовсім інакше, ніж той самий автомобіль на тій самій дорозі влітку. Саме в поєднанні перепадів висот, зміни пір року та різних типів дорожнього покриття Forza Horizon 6 непомітно демонструє свої найсильніші сторони. Сезонна система тут значно більше нагадує Forza Horizon 4 з її різноманітними біомами та атмосферними змінами, ніж доволі просту схему «дощ або посуха», яка була характерна для безпосередньої попередниці.

Усі активності тут вдало використовують японський колорит. Заїзди Touge Battles переносять вас у швидкісні дуелі один на один на звивистих гірських дорогах, де кожен поворот може стати вирішальним. Мей, ваша супутниця протягом гри, проводить Day Trips – своєрідні екскурсії, які водночас знайомлять із різними куточками країни. Це напрочуд приємний спосіб не лише насолоджуватися поїздками, а й дізнаватися більше про місця, крізь які ви мчите. Є навіть місія з доставлення їжі від сервісу Raku-Raku. І без жодної іронії можу сказати: керувати фургоном доставки – одна з найбільш несподівано веселих розваг у всій грі.

Систему прогресу теж помітно переробили. Тепер розвиток побудований навколо семи фестивальних браслетів (Festival Wristbands), які відкриваються за успіхи в перегонах і дають доступ до змагань вищого рівня. Паралельно існує окрема система Discover Japan, що заохочує дослідження світу через збирання спеціальних відміток. Такий підхід виглядає дещо більш структурованим, ніж звикли ветерани серії: на початку ви – звичайний турист, який лише поступово здобуває визнання. Проте саме це додає першим годинам гри відчуття мети й занурення, якого серії часом бракувало.

Продуктивність

З технічного погляду гра справляє дуже сильне враження, хоча й не без одного застереження. На Xbox Series X режим Quality працює в нативній роздільній здатності 4K із частотою 30 кадрів за секунду, тоді як Performance пропонує динамічне 4K і стабільні 60 кадрів за секунду. Саме його я рекомендував би більшості гравців. Подвоєна кадрова частота кардинально змінює відчуття від керування автомобілем, а Series X без жодних труднощів підтримує цю продуктивність.

Втім, є один недолік, про який варто сказати чесно, – освітлення на консолях. Через відсутність трасування променів міські «каньйони» Токіо іноді виглядають дещо пласкими. Подекуди трапляються мерехтіння туману та дивні особливості освітлення в тунелях. Це аж ніяк не критичний мінус – рівень деталізації все одно залишається дуже високим, – але саме в таких моментах відчувається, що амбіції розробників уже наближаються до меж можливостей «заліза». Втім, саме в цих амбіціях і полягає головна сила гри. Негласний секрет Forza Horizon 6 полягає в тому, що концепції «ще більше тієї ж Forza Horizon, але в Японії» від самого початку було достатньо. Адже сама формула серії вже майже бездоганна, а Японія – це саме та країна, в якій Horizon, здається, завжди була приречена опинитися.

Playground Games не намагалася лагодити те, що й без того чудово працювало. Натомість студія присвятила п’ять років відточуванню деталей і створенню локації, здатної вдихнути в знайому формулу нове життя. У результаті ми отримали найвпевненішу, найкрасивішу та, мабуть, найрадіснішу гру в історії серії. Усі ці, на перший погляд, незначні зміни зрештою складаються в цілісну картину. А все інше за них робить сама Японія.

Читайте також: Огляд “Mafia: The Old Country” – Класична сицилійська історія боротьби, кохання і зради

Вердикт

Якщо ви коли-небудь мріяли проїхати дрифтом на тюнінгованому купе нічним гірським серпантином, коли десь унизу мерехтять вогні Токіо, то це саме та гра, на яку ви чекали пів десятиліття.